Переклад тексту пісні Les Poetes - Léo Ferré

Les Poetes (оригінал)

Ce sont de drôles de types qui vivent de leur plume
Ou qui ne vivent pas c’est selon la saison
Ce sont de drôles de types qui traversent la brume
Avec des pas d’oiseaux sous l’aile des chansons
Leur âme est en carafe sous les ponts de la Seine
Les sous dans les bouquins qu’ils n’ont jamais vendus
Leur femme est quelque part au bout d’une rengaine
Qui nous parle d’amour et de fruit défendu
Ils mettent des couleurs sur le gris des pavés
Quand ils marchent dessus ils se croient sur la mer
Ils mettent des rubans autour de l’alphabet
Et sortent dans la rue leurs mots pour prendre l’air
Ils ont des chiens parfois compagnons de misère
Et qui lèchent leurs mains de plume et d’amitié
Avec dans le museau la fidèle lumière
Qui les conduit vers les pays d’absurdité
Ce sont des drôles de types qui regardent les fleurs
Et qui voient dans leurs plis des sourires de femme
Ce sont de drôles de types qui chantent le malheur
Sur les pianos du cœur et les violons de l'âme
Leurs bras tout déplumés se souviennent des ailes
Que la littérature accrochera plus tard
A leur spectre gelé au-dessus des poubelles
Où remourront leurs vers comme un effet de l’Art
Ils marchent dans l’azur la tête dans les villes
Et savent s’arrêter pour bénir les chevaux
Ils marchent dans l’horreur la tête dans des îles
Où n’abordent jamais les âmes des bourreaux
Ils ont des paradis que l’on dit d’artifice
Et l’on met en prison leurs quatrains de dix sous
Comme si l’on mettait aux fers un édifice
Sous prétexte que les bourgeois sont dans l'égout

Les Poetes (переклад)

Вони веселі хлопці, які живуть своїм пером
А хто не живе, залежить від сезону
Вони кумедні хлопці, які ходять крізь туман
З кроками птахів під крилом пісень
Їхня душа в графині під мостами Сени
Гроші в книгах вони ніколи не продавали
Їхня дружина десь на кінці мелодії
Хто говорить нам про любов і заборонений плід
Нанесли фарби на сіру бруківку
Коли вони ходять по ньому, їм здається, що вони на морі
Навколо алфавіту наклеюють стрічки
І винесіть їхні слова на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям
У них собаки іноді супутники нещастя
І які облизують свої руки пір’я і дружбу
З в морді вірний світло
Хто веде їх у країни абсурду
Це веселі хлопці, які дивляться на квіти
І які бачать у своїх складках жіночі посмішки
Вони веселі хлопці, які співають про нещастя
На фортепіано серця і скрипки душі
Їхні безпір’яні руки пам’ятають крила
Та література висить пізніше
До їхнього замерзлого привида над сміттєвими баками
Де знову помруть їхні вірші як дія ст
Вони ходять по лазурі з головою в містах
І знати, як зупинитися, щоб благословити коней
Вони в жаху ходять, головою по островах
Куди ніколи не підходять душі катів
У них є раї, про які кажуть, що вони штучні
І вони ув’язнюють свої катрени
Наче ми ставили праски на будівлю
Під приводом, що буржуї в каналізації