Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Les Poetes , виконавця - Léo Ferré. Пісня з альбому Jolie môme, у жанрі Музыка мираДата випуску: 07.01.2012
Лейбл звукозапису: Iris
Мова пісні: Французька
Les Poetes(оригінал) |
| Ce sont de drôles de types qui vivent de leur plume |
| Ou qui ne vivent pas c’est selon la saison |
| Ce sont de drôles de types qui traversent la brume |
| Avec des pas d’oiseaux sous l’aile des chansons |
| Leur âme est en carafe sous les ponts de la Seine |
| Les sous dans les bouquins qu’ils n’ont jamais vendus |
| Leur femme est quelque part au bout d’une rengaine |
| Qui nous parle d’amour et de fruit défendu |
| Ils mettent des couleurs sur le gris des pavés |
| Quand ils marchent dessus ils se croient sur la mer |
| Ils mettent des rubans autour de l’alphabet |
| Et sortent dans la rue leurs mots pour prendre l’air |
| Ils ont des chiens parfois compagnons de misère |
| Et qui lèchent leurs mains de plume et d’amitié |
| Avec dans le museau la fidèle lumière |
| Qui les conduit vers les pays d’absurdité |
| Ce sont des drôles de types qui regardent les fleurs |
| Et qui voient dans leurs plis des sourires de femme |
| Ce sont de drôles de types qui chantent le malheur |
| Sur les pianos du cœur et les violons de l'âme |
| Leurs bras tout déplumés se souviennent des ailes |
| Que la littérature accrochera plus tard |
| A leur spectre gelé au-dessus des poubelles |
| Où remourront leurs vers comme un effet de l’Art |
| Ils marchent dans l’azur la tête dans les villes |
| Et savent s’arrêter pour bénir les chevaux |
| Ils marchent dans l’horreur la tête dans des îles |
| Où n’abordent jamais les âmes des bourreaux |
| Ils ont des paradis que l’on dit d’artifice |
| Et l’on met en prison leurs quatrains de dix sous |
| Comme si l’on mettait aux fers un édifice |
| Sous prétexte que les bourgeois sont dans l'égout |
| (переклад) |
| Вони веселі хлопці, які живуть своїм пером |
| А хто не живе, залежить від сезону |
| Вони кумедні хлопці, які ходять крізь туман |
| З кроками птахів під крилом пісень |
| Їхня душа в графині під мостами Сени |
| Гроші в книгах вони ніколи не продавали |
| Їхня дружина десь на кінці мелодії |
| Хто говорить нам про любов і заборонений плід |
| Нанесли фарби на сіру бруківку |
| Коли вони ходять по ньому, їм здається, що вони на морі |
| Навколо алфавіту наклеюють стрічки |
| І винесіть їхні слова на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям |
| У них собаки іноді супутники нещастя |
| І які облизують свої руки пір’я і дружбу |
| З в морді вірний світло |
| Хто веде їх у країни абсурду |
| Це веселі хлопці, які дивляться на квіти |
| І які бачать у своїх складках жіночі посмішки |
| Вони веселі хлопці, які співають про нещастя |
| На фортепіано серця і скрипки душі |
| Їхні безпір’яні руки пам’ятають крила |
| Та література висить пізніше |
| До їхнього замерзлого привида над сміттєвими баками |
| Де знову помруть їхні вірші як дія ст |
| Вони ходять по лазурі з головою в містах |
| І знати, як зупинитися, щоб благословити коней |
| Вони в жаху ходять, головою по островах |
| Куди ніколи не підходять душі катів |
| У них є раї, про які кажуть, що вони штучні |
| І вони ув’язнюють свої катрени |
| Наче ми ставили праски на будівлю |
| Під приводом, що буржуї в каналізації |