Переклад тексту пісні Кружева - Сангу дэ САО

Кружева (оригінал)

Такие моменты стоят дорого:
Ночное небо овладело городом,
Глядела Луна на сонные улицы —
Лица влюбленных искала,
Отражалась в лужицах.
Она видела, как мы молоды.
Даже когда холод перебивал чувство голода,
Оставались гордыми, невыносимыми.
Восходы Солнца встречали с новыми силами,
Провожали закаты улыбками.
Не считали ошибок, писали без сантиментов
Любители абсента под крышами
Как же мир зыбок.
Как кусок гашиша
Невыразителен, на удивление гибок.
Смерть художника — она невидима,
Осколками на грязном кафеле душа,
Неоправданной горечью в душе седина.
Задумчивая, ты моя задумчивая муза,
Кружева твоих рассказов, эти глаза,
Череда загадок, вопросов, ответов
Иди ко мне — погреемся под теплым пледом
Я помню, как я прогулял свой первый гонорар:
Суматоха, канитель, хмельной угар
Хохот, споры на сальных скатертях салонов.
Возводили храмы, раздавали короны.
Друзей поклоны шутливые: «Эй, маэстро!
А можно ли занять с вами рядом место?»
А молчал и улыбался — довольно лестно,
Размышлял о чем-то вечном:
Интересно конечно, жизнь настоящая, линии четкие
В манере изящной,
Манящий будуар с прелестью канкана,
Пепел от сигар оседал на дне стакана
Хрупкими моделями становились пылкие путаны
До утра разговоры странные,
Печальные овалы в траурном мраморе
Париж под снегом, как под погребальным саваном
Я разбивал сердца, идя к тебе на встречу
Зря пренебрегал советами отца
Жаждал безупречности твоего лица
Прятал зеркала от бликов утреннего солнца
Пыльные оконца, дыханье свежести
Зачем ты встала так рано?
еще нет 6.
Хочешь быть подольше со мною?
Так говори со мной, а я готов парить с тобой!
И гул повозок, словно шум прибоя
Неровные мазки ложились на холсты порою.
А старые рисунки на мольберте
Запечатлели в памяти эти моменты
Я уже столько мостов построил,
Что сжечь один ради тебя ничего не стоит.
За горизонтом оставила финал эта история
Пестрой лентой аллегория

Кружева (переклад)

Такі моменти коштують дорого:
Нічне небо опанувало місто,
Дивився Місяць на сонні вулиці —
Особи закоханих шукала,
Відбивалася в лужицях.
Вона бачила, як ми молоді.
Навіть коли холод перебивав почуття голоду,
Залишалися гордими, нестерпними.
Сходи Сонця зустрічали з новими силами,
Проводили заходи сонця усмішками.
Не вважали помилок, писали без сентиментів
Любителі абсенту під дахами
Який світ хисткий.
Як шматок гашишу
Невиразний, на подив гнучкий.
Смерть художника — вона невидима,
Осколками на брудній кахлі душа,
Невиправданою гіркотою в душі сивина.
Задумлива, ти моя задумлива муза,
Мереживо твоїх оповідань, ці очі,
Низка загадок, запитань, відповідей
Іди до мене — погріємось під теплим пледом
Я пам'ятаю, як я прогуляв свій перший гонорар:
Сум'яття, канітель, хмільний чад
Регот, суперечки на сальних скатертинах салонів.
Зводили храми, роздавали корони.
Друзі поклони жартівливі: «Гей, маестро!
А чи можна зайняти з вами поруч місце?»
А мовчав і посміхався — досить приємно,
Роздумував про щось вічне:
Цікаво, звичайно, життя справжнє, лінії чіткі
У манері витонченої,
Манящий будуар з принадою канкана,
Попіл від сигар осідав на дні склянки
Крихкими моделями ставали палкі плутани
До ранку розмови дивні,
Сумні овали в жалобному мармурі
Париж під снігом, як під похоронним саваном
Я розбивав серця, йдучи до тебе на зустріч.
Даремно нехтував порадами батька
Жадав бездоганності твого обличчя
Сховав дзеркала від відблисків ранкового сонця
Пильні вікна, дихання свіжості
Навіщо ти встала так рано?
ще немає 6.
Хочеш бути довше зі мною?
Так говори зі мною, а готовий парити з тобою!
І гул возів, немов шум прибою
Нерівні мазки лягали на полотна часом.
А старі малюнки на мольберті
Зафіксували в пам'яті ці моменти
Я вже стільки мостів побудував,
Що спалити один заради тебе нічого не варто.
За горизонтом залишила фінал ця історія
Строкатою стрічкою алегорія