Переклад тексту пісні Георгиевская ленточка - Игорь Растеряев

Георгиевская ленточка (оригінал)

За окнами весенний лес летит,
Я еду в ленинградской электричке.
Напротив меня девочка сидит
С георгиевской ленточкой в косичке.
Сегодня эту ленточку носить
На сумке можно, можно — в виде брошки,
Но я прекрасно помню и без лент,
Как бабка не выбрасывала крошки.
Как много лишнего мы слышим в дни побед,
Но только этой патоке с елеем
Не очень верят те, кто в десять лет
Питался, в основном, столярным клеем.
А время умножает всё на «ноль»,
Меняет поколенье поколением,
И вот войны подлеченная боль
Приходит лишь весенним обострением.
Над этой болью многие кружат,
Как вороньё, как чайки... И так рады,
Как будто свой кусок урвать хотят
Бетонной-героической блокады.
Я еду в поезде, смотрю на всё подряд:
В окно, на девочку с прекрасными глазами,
А за окном солдатики лежат
И прорастают новыми лесами...
Проезжаю я зловещие места:
Там, где человек — главное богатство недр,
Где, ещё с войны, бойцы лежат —
По трое на один квадратный метр.
Там везде шаги, там голоса,
Чудные огонёчки по болотам,
Тени по ночам тебе поют,
Как будто просят и хотят чего-то:
«Откопай меня, браток, я Вершинин Саня!
Пятый миномётный полк , сам я из Рязани.
Много ты в кино видал о солдатах версий,
Щас послушаешь мою — эх, будет интересней.»
И начнут они вещать
На языке стонов, недомолвок.
Хочешь убежать, но впереди они опять
Мелькают между ёлок:
«Откопай меня скорей, умоляю снова.
Я Моршанников Сергей, родом из-под Пскова.
Адресок мой передай в родную сторонку:
Восемнадцатый квадрат, чёрная воронка.»
А под утро всё взревёт, полетит куда-то
И попрёт на пулемёт в штыковую с матом.
И деревья все вверх дном: ввысь растут коренья
В этом славном боевом месте преступления...
Расчудесный уголок — не леса, а сказка.
Наступил на бугорок, глядь, а это каска...
Чуть копнул — и вот тебе: котелок да ложка,
И над этим надо всем — ягода морошка.
Над землёю месяц май, молод и прекрасен,
Электричка подъезжает к станции «Апраксин».
В небе караван гусей, скоро будет лето.
Девочка в своей косе поправляет ленту...

(переклад)

За вікнами весняний ліс летить,
Я їду ленінградською електричкою.
Навпроти мене дівчинка сидить
З георгіївською стрічкою в кіску.
Сьогодні цю стрічку носити
На сумці можна, можна - у вигляді брошки,
Але я чудово пам'ятаю і без стрічок,
Як бабуся не викидала крихти.
Як багато зайвого ми чуємо у дні перемог,
Але тільки цій патоці з оливою
Не дуже вірять ті, хто у десять років
Харчувався переважно столярним клеєм.
А час множить все на «нуль»,
Змінює покоління поколінням,
І ось війни підлікований біль
Приходить лише весняним загостренням.
Над цим болем багато хто кружляє,
Як вороняче, як чайки... І так раді,
Начебто свій шматок урвати хочуть
Бетонно-героїчної блокади.
Я їду поїздом, дивлюся на все поспіль:
У вікно, на дівчинку з прекрасними очима,
А за вікном солдатики лежать
І проростають новими лісами.
Проїжджаю я зловісні місця:
Там, де людина - головне багатство надр,
Де, ще з війни, бійці лежать.
По троє на один квадратний метр.
Там скрізь кроки, там голоси,
Чудові вогники по болотах,
Тіні ночами тобі співають,
Начебто просять і хочуть чогось:
«Відкопай мене, братку, я Вершинін Саня!
П'ятий мінометний полк, сам я з Рязані.
Багато ти в кіно бачив про солдатів версій,
Зараз послухаєш мою — ех, буде цікавіше.»
І почнуть вони мовити
Мовою стогонів, недомовок.
Хочеш втекти, але попереду вони знову
Миготять між ялинок:
«Відкопай мене швидше, благаю знову.
Я Моршанников Сергій, родом з-під Пскова.
Адреса мій передай у рідний бік:
Вісімнадцятий квадрат, чорна вирва.
А під ранок все зареве, полетить кудись
І попре на кулемет у штикову з матом.
І дерева все вгору дном: вгору ростуть коріння
У цьому славному бойовому місці злочину...
Чудовий куточок – не ліси, а казка.
Настав на горбок, дивись, а це каска...
Трохи копнув — і ось тобі: казанок та ложка,
І над цим треба всім – ягода морошка.
Над землею місяць травень, молодий і прекрасний,
Електричка під'їжджає до станції "Апраксін".
У небі караван гусей, незабаром буде літо.
Дівчинка у своїй косі поправляє стрічку.