| Встигли ми і ось, останній пароплав,
|
| Відвезе зараз далеко-далеко.
|
| Забудемо назавжди про біль і холоду,
|
| У тій країні, де буде легко і тепло.
|
| Гей, братику, їдемо з нами — там добре!
|
| Ех, хлопці, я би може з вами пішов,
|
| Так мені в рідному степу гуляти веселіше
|
| Нехай там сонце яскравіше, зеленіша трава,
|
| Я про це думав і не раз, і не два,
|
| Але мені в рідному степу гуляти веселіше!
|
| Брат, швидше, швидше, не час для промов,
|
| Ну який степ, не сміш ти нас!
|
| Ти згадай цей бій, щойно пішли з тобою,
|
| Степ знову тебе підведе і зрадить!
|
| Що ви говорите мені про Батьківщину ту,
|
| Я і так все знаю, тільки я не піду.
|
| Мені в рідному степу дихати веселіше!
|
| І ще не ясно, хто з нас за бортом,
|
| Так і те неважливо, справа тільки в тому,
|
| Що мені в рідному степу дихати веселіше!
|
| Сонце світло пеленою затягло густе,
|
| Оглянься поганий — чорний дим за горою!
|
| Немає дороги додому, вони скачуть стіною,
|
| Що зараз розтоптати все, що було тобою!
|
| Як ви не зрозумієте, що ви як дурні,
|
| Тут мене то били, то годували з руки,
|
| Навчився я любити всупереч.
|
| Все чогось бився я, шукав, знаходив,
|
| А в результаті сенс виявився один —
|
| Мені в рідному степу лежати веселіше!
|
| Мені в рідному степу гуляти веселіше!
|
| Мені в рідному степу дихати веселіше!
|
| Мені в рідному степу. |