| На очах моїх темінь, порожнеча;
|
| І сьогодні я знову, весь у роздумах.
|
| Навіть їдуть не рейками поїзда.
|
| Літаки по косою — це божевілля.
|
| Я дивлюся на тебе, а ти не та.
|
| Я дивлюся на іншу, тебе там немає теж.
|
| Але нам точно не варто руки опускати,
|
| По будь-якому ми впишемося в історію.
|
| Як бувало ти прийдеш, знову в снах
|
| І розвіє вітер блакитне плаття.
|
| По ідею на роботу вже вставати,
|
| А мені так тепло в твоїх обіймах.
|
| Можливо я зійду, на цій станції.
|
| У натовпі чужих зловлю сонце.
|
| Я так втомився обпалюватися.
|
| Я так втомився.
|
| Приспів:
|
| Ти ніби Атлантида,
|
| Загублена Атлантида, де тебе шукати?
|
| Атлантида! |
| Знівечена, душа моя.
|
| Атлантида!
|
| Загублена Атлантида, де тебе шукати?
|
| Атлантида! |
| Знівечена, душа моя.
|
| Мабуть тебе і ні, я вірно збожеволів,
|
| Розкидавши свої думки щодо квартири.
|
| Ці рядки — портрет, бл*дь, з|із|
|
| Я тебе малював у хвилини безсилля.
|
| Я вже не тверезий, изюзав шоти,
|
| Мотаюся ночами з бару до бару.
|
| Я би може і спів, сильніший за ноту
|
| Лише би зависнути у твоїх радарах.
|
| Я крокую в нікуди непритомний.
|
| Я іду слідом, твого поклику.
|
| Зрозуміти би де, в якій будівлі
|
| Шукати тебе серед бетонних.
|
| Це все марення, долі примхи.
|
| Ми перетиналися з тобою, може.
|
| Я чекатиму біля моря бризу.
|
| Я чекатиму!
|
| Приспів:
|
| Ти ніби Атлантида,
|
| Загублена Атлантида, де тебе шукати?
|
| Атлантида! |
| Знівечена, душа моя.
|
| Атлантида!
|
| Загублена Атлантида, де тебе шукати?
|
| Атлантида! |
| Знівечена, душа моя.
|
| Ти ніби Атлантида,
|
| Загублена Атлантида, де тебе шукати?
|
| Атлантида! |
| Знівечена, душа моя.
|
| Атлантида!
|
| Загублена Атлантида, де тебе шукати?
|
| Атлантида! |
| Знівечена, душа моя. |