Переклад тексту пісні Дороги - Виталий Аксёнов

Дороги (оригінал)

С добрым утром, город мой, пробуждайся.
День, денек, славным быть обещал.
Я с ноги, той, что надо поднялся.
Не разлил, не разбил, не упал.
Вот, и принимай настрой, город мой.
Вот, и подыши теплом, мой родной.
Сегодня я хочу пойти погулять.
Сегодня я готов идти — вспоминать.
Проведи меня по закоулкам,
Где молва с утра до утра,
Где вручили нам и то и это.
И будь здоров, на все четыре ветра.
И вот они дороги, дороги, дороги — ветры-кнуты.
И вот они тревоги, тревоги, тревоги — сомненья-кроты.
Петли, засады, лавасы, привады, солонцы для меня.
Вот только занозой сидит в вас улыбка моя.
Вот только занозой сидит в вас улыбка моя.
Здесь прямо — город мой, и направо
Вдоль железной дороги пойдем.
Мое детство давно здесь бросало
Уголек в паровозный котел.
Ой, да, нелегким, хлебушек был.
Сон без задних ног и без сил.
Ребята-волчата, когти-клыки.
Ребята-южата, иглы-ножи…
Входили в эту жизнь с таким оскалом.
Цепляли все, карабкались по скалам.
Теперь из них, хоть гвозди, хоть крюки.
И друг такой надежен со спины.
И вот они дороги, дороги, дороги — ветры-кнуты.
И вот они пороги, пороги, пороги — сомненья-кроты.
Петли, засады, лавасы, привады, солонцы для меня.
Вот только занозой сидит в вас улыбка моя.
Вот только занозой сидит в вас улыбка моя.
И вот они дороги, дороги, дороги — травы-пески.
И вот они пороги, пороги, пороги — камни-тиски.
Закидки, арканы, сети, капканы, гарпуны на меня.
Вот только занозой сидит в вас улыбка моя.
Вот только занозой сидит в вас улыбка моя.

Дороги (переклад)

З доброго ранку, місто мій, прокидайся.
День, день, славним бути обіцяв.
Я з ноги, тієї, що треба піднявся.
Не розлив, не розбив, не впав.
Ось, і приймай настрій, місто мій.
От і подихай теплом, мій рідний.
Сьогодні я хочу піти погуляти.
Сьогодні я готовий йти— згадувати.
Проведи мене по закутках,
Де поголос з ранку до ранку,
Де вручили нам і це і це.
І будь здоровий, на всі чотири вітри.
І ось вони дорогі, дороги, дороги — вітри-батоги.
І ось вони тривоги, тривоги, тривоги — сумніви-кроти.
Петлі, засідки, лаваси, привади, солонці для мене.
Ось тільки скалкою сидить у вас посмішка моя.
Ось тільки скалкою сидить у вас посмішка моя.
Тут прямо — місто моє, і право
Уздовж залізниці підемо.
Моє дитинство давно тут кидало
Куточок у паровозний котел.
Ой, так, нелегким, хлібець був.
Сон без задніх ніг і без сил.
Хлопці-вовченята, пазурі-клики.
Хлопці-півдня, голки-ніжі…
Входили в це життя з таким оскалом.
Чіпляли всі, дерлися по скелях.
Тепер із них, хоч цвяхи, хоч гаки.
І друг такий надійний зі спини.
І ось вони дорогі, дороги, дороги — вітри-батоги.
І ось вони пороги, пороги, пороги — сумніви-кроти.
Петлі, засідки, лаваси, привади, солонці для мене.
Ось тільки скалкою сидить у вас посмішка моя.
Ось тільки скалкою сидить у вас посмішка моя.
І ось вони дорогі, дороги, дороги — трави-піски.
І ось вони пороги, пороги, пороги— камені-тиска.
Закидки, аркани, сітки, капкани, гарпуни на мене.
Ось тільки скалкою сидить у вас посмішка моя.
Ось тільки скалкою сидить у вас посмішка моя.