Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Aim, виконавця - Toluca. Пісня з альбому Darvo, у жанрі Дата випуску: 22.05.2016
Мова пісні: Російська мова
Aim(оригінал) |
| И с каждой фазой мне стыдней признать |
| Что жизнь свою я проживаю бесполезно |
| Я отрицаю созданное мной |
| Боюсь себя со стороны увидеть |
| Мне каждый раз сложнее слово подобрать |
| Что бы обрадовать, а не обидеть |
| Все дни подобные фарфоровому сну |
| Который, с радостью, статично разбиваю |
| Я избегаю социум, но в нём живу |
| Ведь в каждой неудаче — его лишь обвиняю, |
| Но вот на пьедестал опять восходит ночь |
| Её я нас прошу одних оставить |
| Что, будешь вновь меня пытаться преломить |
| И в случае отказа — беспощадно старить? |
| И даже странно так такое признавать |
| Что в монологе сим, я обращаюсь к скуке |
| Ведь одиночество, мой верный побратим |
| Уже не в силах придаваться к данной муке |
| Нет, я не иду безумием ко дну |
| Я пустоту в себе бестактно восполняю |
| Теперь я есть безмерный океан |
| Втянувший в глубь себя все непростое |
| Чего никак не мог понять я сам |
| И каждый раз себя тем самым беспокоя |
| Я — неподвластная беспомощная мышь |
| Закрытая от мира пеленой отбытий |
| Из жизни приведённой в идеал |
| Ведомая себя за горизонт событий |
| Нет, не сбегаю я от чего боюсь, |
| Но истину сейчас одну лишь принимаю |
| Что чем умнее с каждым годом становлюсь |
| Тем все сильнее от разума страдаю |
| (переклад) |
| І з кожною фазою мені соромніше визнати |
| Що життя своє я проживаю марно |
| Я заперечую створене мною |
| Боюся себе з боку побачити |
| Мені щоразу складніше слово підібрати |
| Що б порадувати, а не скривдити |
| Усі дні подібні до фарфорового сну |
| Який, з радістю, статично розбиваю |
| Я уникаю соціум, але в ньому живу |
| Адже в кожній невдачі — його лише звинувачую, |
| Але ось на п'єдестал знову сходить ніч |
| Її я нас прошу одних залишити |
| Що, знову мене намагатимешся переломити |
| І в випадку відмови — нещадно старити? |
| І навіть дивно так таке визнавати |
| Що в монолозі цим, я звертаюся до скуки |
| Адже самота, мій вірний побратим |
| Вже не в силах надаватися до даного борошна |
| Ні, я не йду божевіллям до дня |
| Я порожнечу в собі безтактно заповнюю |
| Тепер я є безмірний океан |
| Той, що втягнув углиб себе все непросте |
| Чого ніяк не міг зрозуміти я сам |
| І кожен раз себе тим самим турбуючи |
| Я — непідвладна безпорадна миша |
| Закрита від світу пеленою від'їздів |
| З життя приведеного в ідеал |
| Відома себе за горизонт подій |
| Ні, не збігаю я від чого боюся, |
| Але істину зараз одну лише приймаю |
| Що чим розумніше з кожним роком стаю |
| Тим усе сильніше від розуму страждаю |