Переклад тексту пісні Пастух - Тимур Муцураев

Пастух (оригінал)

Костер догорел и звезды тускнеют
И ждет впереди нас дорожная пыль
Проносятся годы и люди стареют,
Но не забывают старинную быль
Жил в странах далеких, средь гор жил высоких
Молоденький парень пастух
Он жил в деревеньке играл на свирели
Играл аж захватывал дух
когда он играл все кругом замирали
лишь слышно как звуки льются нежным ручьём
о том пастушке уже многие знали
И вот он предстал пред самим королем
Он долго играл лилась музыка нежно
Как будто бы в небе летят журавли
Они улетают, они тихо плачут
По щекам царя слезы вдруг потекли.
О, чудный пастух, будешь жить в моем замке
И целыми днями мне будешь играть,
Ты будешь в достатке, ты будешь как в сказке,
И больше заботы не будешь ты знать.
О, добрый король, за заботу спасибо,
Но мне лишь по сердцу свободная жизнь,
Люблю свои горы, деревья и звезды,
Без них мне и дня не прожить.
Король рассердился: «Как смеешь пастух ты,
Как смеешь желание мое отклонить?
Схватите его и в оковы закуйте,
В темнице сырой теперь будешь ты жить!»
А утром чуть свет королю доложили,
Что умер пастух, умер он от тоски,
На холме лесном пастуха схоронили,
А рядом к нему положили цветы.
Костер догорел и звезды тускнеют,
И ждет впереди нас дорожная пыль,
Проносятся годы и люди стареют,
Но не забывают старинную быль.
О, старый король, не мало ты прожил,
Но истинны старой понять ты не смог,
Ведь певчая птица, коль пела на воле,
В плену никогда не споет…

Пастух (переклад)

Багаття догоріло і зірки тьмяніють
І чекає попереду нас дорожній пил
Проносяться роки і люди старіють,
Але не забувають старовинну булу
Жив у країнах далеких, серед гір жив високих
Молоденький хлопець пастух
Він жив у дереві грав на звірі
Грав аж захоплював дух
коли він грав все кругом завмирали
лише чутно як звуки ллються ніжним струмком
про той пастух вже багато хто знав
І ось він постав перед самим королем
Він довго грав лилася музика ніжно
Начебто в небі летять журавлі
Вони відлітають, вони тихо плачуть
По щеках царя сльози раптом потекли.
О, чудовий пастух, житимеш у моєму замку
І цілими днями мені гратимеш,
Ти будеш у достатку, ти будеш як у казці,
І більше турботи не знатимеш.
О, добрий королю, за турботу дякую,
Але мені тільки по серцю вільне життя,
Люблю свої гори, дерева та зірки,
Без них мені і дня не прожити.
Король розсердився: «Як смієш ти пастух,
Як смієш моє бажання відхилити?
Схопіть його і в окови закуйте,
У темниці сирої тепер ти житимеш!»
А вранці на світанку королю доповіли,
Що помер пастух, помер він від туги,
На пагорбі лісовому пастуха поховали,
А поруч до нього поклали квіти.
Багаття догоріло і зірки тьмяніють,
І чекає попереду нас дорожній пил,
Проносяться роки і люди старіють,
Але не забувають старовинну бувальщину.
О, старий королю, чимало ти прожив,
Але істинні старій зрозуміти ти не зміг,
Адже співчий птах, коли співав на волі,
В полоні ніколи не співає...