| Коли яблука ще ростуть у листопаді
|
| І з кожного дерева ще ростуть квіти
|
| Коли листя ще зелене в грудні
|
| Тоді наші землі стануть вільними
|
| Я мандрував її пагорбами та її долинами
|
| І досі через сум, які я бачу
|
| Земля, яка ніколи не знала свободи
|
| І тільки наші річки течуть вільно
|
| І тільки наші річки течуть вільно
|
| Я п’ю до смерті її мужності
|
| Ті чоловіки, які воліли б померти
|
| Чим жити в холодних ланцюгах неволі
|
| Повернути їхнє життя було відмовлено
|
| О, де ви зараз, коли ви нам потрібні
|
| Якими горіннями було полум’я
|
| Ви пішли, як сніги минулої зими
|
| І чи тільки наші ріки течуть вільно
|
| І чи тільки наші ріки течуть вільно
|
| Яке солодке життя, але ми плачемо
|
| Наскільки м’яке вино, але сухе
|
| Яка ароматна троянда, але вмирає
|
| Який лагідний вітер, але зітхає
|
| Що добре це нове, коли воно старіє
|
| Яка радість в очах, яких не видно
|
| Коли в сонці й квіті є сум
|
| І все одно тільки наші річки течуть вільно
|
| І все одно тільки наші річки течуть вільно
|
| Я мандрував її пагорбами та її долинами
|
| І досі крізь її печалі я бачу
|
| Земля, яка ніколи не знала свободи
|
| І тільки наші річки течуть вільно
|
| І тільки наші річки течуть вільно |