| Гриф літає нижче, ніж колись
|
| Вони не витрачають час на старі вибілені кістки
|
| Занадто спекотно, і я відчуваю, що захлинувся
|
| Наше минуле зраджено димом і дзеркалами
|
| Все, що вона дає, — це кам’яний фасад
|
| Як зле подаровані квіти на поминках померлого
|
| Тут ми робимо для мрій іншого
|
| І б’ються за клаптики, як норовливі пси
|
| Попіл під червоним каменем веде шлях
|
| Вугілля його слів запалює наші душі
|
| Моя любов і я, ми будемо слідувати
|
| Ми знайдемо свою місячну долину
|
| Ці слова — дзеркало його власного серця
|
| І до землі, якій він її дав
|
| Озираючись на силу нашої крові
|
| Велика річка щастя й волі
|
| Все, що дали, віддали за нас
|
| Краще життя на кращій землі
|
| Попіл під червоним каменем веде шлях
|
| Вугілля його слів запалює наші душі
|
| Моя любов і я, ми будемо слідувати
|
| Ми знайдемо свою місячну долину
|
| Місце, де ми можемо бути тими, ким ми є
|
| І саме такими, якими ми мали бути
|
| Зрозуміло тримати та бачити , що ми зробили
|
| Дух, жила, кров і ґрунт
|
| Підніміть коней зараз, прямі й правдиві
|
| Нехай бігає кожна зламана борозна
|
| Сила, яку ви потієте, ще розквітне
|
| І золота слава сонцю
|
| Попіл під червоним каменем веде шлях
|
| Вугілля його слів запалює наші душі
|
| Моя любов і я, ми будемо слідувати
|
| Ми знайдемо свою місячну долину |