| У всіх нас є демони, трохи темряви
|
| Це те, що залишилося від усіх шрамів, які намагаються втопити наші серця
|
| Нам усім потрібні герої, хтось, хто б керував нами
|
| Щоб піти від болю і знову відкрити очі
|
| Я вчора трохи збожеволів
|
| Мені шкода, що мені довелося піти цим шляхом
|
| Я, коли я божевільний, божевільний
|
| Саме тоді я втрачаю розум
|
| Я думав, що мої демони переможені
|
| Тепер вони стоять переді мною
|
| Я втягнув їх до свободи (свободи)
|
| Я випустив свого звіра
|
| І я сказав їм, що не буду слухати
|
| Я більше не полюблюся на них
|
| Але ось я кричу (кричу)
|
| Я вб’ю свого звіра
|
| Я відчуваю себе захопленим глибоко в своїй структурі
|
| Ніби я народився з усім цим болем. |
| Чи знайду я колись дорогу?
|
| У всіх нас є демони, але в мене є монстри
|
| Наче грім у моєму серці нагадав мені про мої шрами
|
| Я трохи збожеволів від усього цього
|
| Мені шкода, що тобі довелося бачити, як я падаю
|
| Я, коли я божевільний, божевільний
|
| Саме тоді я втрачаю розум
|
| Я думав, що мої демони переможені
|
| Тепер вони стоять переді мною
|
| Я втягнув їх до свободи (свободи)
|
| Я випустив свого звіра
|
| І я сказав їм, що не буду слухати
|
| Я більше не полюблюся на них
|
| Але ось я кричу (кричу)
|
| Я вб’ю свого звіра
|
| Я бачу світло, хоча іноді потрапляю в темряву
|
| Знову потрібно вижити й продовжувати рухатися
|
| Я продовжую рухатися
|
| Я хочу дихати й одного дня сподіваюся, що зможу жити в мирі
|
| Знайдіть спосіб, бо я не знаю, як я міг би впоратися з цим
|
| Я міг би впоратися ще раз
|
| Вчора я трохи збожеволів
|
| Мені шкода, що мені довелося піти цим шляхом
|
| Я, коли я божевільний, божевільний
|
| Саме тоді я втрачаю розум
|
| Я думав, що мої демони переможені
|
| Тепер вони стоять переді мною
|
| Я втягнув їх до свободи (свободи)
|
| Я випустив свого звіра
|
| І я сказав їм, що не буду слухати
|
| Я більше не полюблюся на них
|
| Але ось я кричу (кричу)
|
| Я вб’ю свого звіра |