| Пил і безлад наших ранків, | 
| обіцяємо, що ми ніколи не здамося - | 
| Настільки п’яні, хоча наші руки, безперечно, сплетені | 
| Цілі флоти приголомшливих кораблів… | 
| Тепер наші кораблі стоять на дні океану, | 
| і розрив океану на хребті, | 
| і жахливі сни наших поневірянь | 
| що колись освітлювали нашу дорогу, тепер сховалися... | 
| Ми хочемо панків у палаці... | 
| бо панкам сняться найпрекрасніші сни | 
| і наша банда випита і мила, | 
| і розумний, і милий, і худий, | 
| і горіти цікавим полум’ям | 
| що плюється, брикається і блищить | 
| і трубить про працю пробудження та спроб… | 
| Немає — іноді є — | 
| стукав і гірко — але чіплявся за — | 
| влада — це провінція жалюгідних уколів | 
| немає, але іноді є... | 
| Поліцейські в паралельні лінії = сліпі! | 
| сліпий! | 
| сліпий! | 
| Зламані кістки тремтячих сосен | 
| поки порожні води піднімаються. | 
| Хай світить світло наших прагнень! | 
| Сліпий! | 
| Сліпий! | 
| Сліпий! | 
| Хай світить світло наших прагнень! | 
| Хай світить світло наших прагнень! | 
| Любіть коня або залиште коня, | 
| Любіть коня або залиште коня, | 
| Коханий о коханий о коханий о коханий… | 
| (Проклятий ти коханець) | 
| Дещо! | 
| Серця! | 
| Є! | 
| Правда! | 
| Дещо! | 
| Серця! | 
| Є! | 
| Правда! | 
| Ой! | 
| Ви м’які пухкі хлопці — | 
| Іди рвіть крила для марної вигоди = | 
| наші саморобки, як лісові пожежі, | 
| шипить під золотим дощем | 
| і підсунути повідець і ланцюг, | 
| і підсунути повідець і ланцюг -- | 
| тому що деякі серця правдиві | 
| але деякі серця навряд чи правдиві | 
| але деякі серця правдиві... |