| Пил і безлад наших ранків,
|
| обіцяємо, що ми ніколи не здамося -
|
| Настільки п’яні, хоча наші руки, безперечно, сплетені
|
| Цілі флоти приголомшливих кораблів…
|
| Тепер наші кораблі стоять на дні океану,
|
| і розрив океану на хребті,
|
| і жахливі сни наших поневірянь
|
| що колись освітлювали нашу дорогу, тепер сховалися...
|
| Ми хочемо панків у палаці...
|
| бо панкам сняться найпрекрасніші сни
|
| і наша банда випита і мила,
|
| і розумний, і милий, і худий,
|
| і горіти цікавим полум’ям
|
| що плюється, брикається і блищить
|
| і трубить про працю пробудження та спроб…
|
| Немає — іноді є —
|
| стукав і гірко — але чіплявся за —
|
| влада — це провінція жалюгідних уколів
|
| немає, але іноді є...
|
| Поліцейські в паралельні лінії = сліпі! |
| сліпий! |
| сліпий!
|
| Зламані кістки тремтячих сосен
|
| поки порожні води піднімаються.
|
| Хай світить світло наших прагнень!
|
| Сліпий! |
| Сліпий! |
| Сліпий!
|
| Хай світить світло наших прагнень!
|
| Хай світить світло наших прагнень!
|
| Любіть коня або залиште коня,
|
| Любіть коня або залиште коня,
|
| Коханий о коханий о коханий о коханий…
|
| (Проклятий ти коханець)
|
| Дещо! |
| Серця! |
| Є! |
| Правда!
|
| Дещо! |
| Серця! |
| Є! |
| Правда!
|
| Ой! |
| Ви м’які пухкі хлопці —
|
| Іди рвіть крила для марної вигоди =
|
| наші саморобки, як лісові пожежі,
|
| шипить під золотим дощем
|
| і підсунути повідець і ланцюг,
|
| і підсунути повідець і ланцюг --
|
| тому що деякі серця правдиві
|
| але деякі серця навряд чи правдиві
|
| але деякі серця правдиві... |