| У Брутон-Тауні жив знатний чоловік
|
| Мав двох синів і дочку
|
| Вдень і вночі вони вигадували
|
| Щоб наповнити турботою серце своєї сестри
|
| Одного разу вночі наша непосидюча дівчина
|
| Один брат підвівся з ліжка
|
| Він чув, як слуга залицявся до їхньої сестри
|
| О, він чув, що вони мають намір одружитися
|
| О, коли він встав наступного ранку
|
| Пішов шукати слугу
|
| І коли він знайшов йому цього молодого чоловіка, він вбив
|
| О залишив його лежати на брирі
|
| О, вона лягла спати, плачучи й лементуючи
|
| І думати про своє справжнє кохання
|
| І коли вона спала, їй снилося, що вона бачить його
|
| А-лежить у сільській місцевості, весь у крові й крові
|
| Ой брати, брати, чому ви шепочете
|
| І що сталося з цим слугою?
|
| Ми втратили його, коли сперечалися
|
| Ми втратили його, якщо він ніколи не знайдеться
|
| О, вона рано встала наступного ранку
|
| І шукав сільську місцевість навколо
|
| І там вона побачила свою дорогу коштовність
|
| А-лежить у шипшині, де його знайшли
|
| Три дні й ночі вона лежала біля нього
|
| Вона думала, що її серце розірветься від горя
|
| Коли її охопив жорстокий голод
|
| І в розпачі вона пішла додому
|
| О, сестро, сестро, чому ти шепочеш
|
| І чи не скажеш нам, де ти був
|
| Відійдіть, відійдіть від вас, криваві м'ясники
|
| Моя любов і я всі ви вбили |