Переклад тексту пісні Ушедшие предки - Sagath

Ушедшие предки (оригінал)

Мы бежим по лимбу всей своей жизни
Пытаясь выйти на свет
Мы — видим тени, в миг когда болезни
Берут над бренным телом вверх
Ты тоже видишь это?
Нет?
Странно
Вот же, у изголовья встал он
Почему-то смотрит сверху камнем
Потирает руки, ждет он, хватит
Они шепчут, что я виновен
Что должен признаться, и быть упокоен
Демон хочет мою душу в лоно
Он послал за мной псов, я слышу вой
Смрад их скверны задувает с крыш
Тени тянут руки, я как третий лишний
Прикованный к постели жалкий грешник
Время еще есть, сжимаю крест свой
Отец, прости, я слишком грешен, мой Боже
Воздев свой перст, я каюсь дрожь взяла кожу
Свет наполнил мой предсмертный одр
Мягкий шепот ты освобожден и
Чувствую, как руки поднимают вверх
Я иду по следам своих предков
Смотрят, сквозь полумрак моей комнаты
Давно ушедшие предки,
А за окном кружат вороны
Будто марионетки
Часы считают деления
Я вижу тени на стенах, скованы руки, колени
И я взмываю мгновенно, я вижу тело в постели
Спокойная тихая нега
Часы считают деления
Я вижу тени на стенах, скованы руки, колени
И я взмываю мгновенно, я вижу тело в постели
Спокойная тихая нега
Мы бежим по лимбу всей своей жизни
Пытаясь выйти на свет…
Мы — видим тени, в миг когда болезни
Берут над бренным телом вверх
Ты тоже видишь это?
Нет?
Странно…
Вот же, у изголовья встал он
Почему-то смотрит сверху камнем
Потирает руки, ждет он, хватит

Ушедшие предки (переклад)

Ми біжимо по лімбу всього свого життя
Намагаючись вийти на світло
Ми — бачимо тіні, в миг коли хвороби
Беруть над тлінним тілом нагору
Ти теж бачиш це?
Ні?
Дивно
Ось ж, у головою встав він
Чомусь дивиться зверху каменем
Потирає руки, чекає він, вистачить
Вони шепочуть, що я винен
Що має зізнатися, і бути спокій
Демон хоче мою душу в лоно
Він послав за мною псів, я чую виття
Смрад їх скверни задує з дахів
Тіні тягнуть руки, я як третій зайвий
Прикутий до постелі жалюгідний грішник
Час ще є, стискаю свій хрест
Батьку, пробач, я надто грішний, мій Боже
Вдягнувши свій перст, я каюся тремтіння взяла шкіру
Світло наповнило мою передсмертну одр
М'який шепіт ти звільнений і
Відчуваю, як руки піднімають нагору
Я іду слідами своїх предків
Дивляться, крізь напівтемрява моєї кімнати
Предки, що давно минули,
А за вікном кружляють ворони
Ніби маріонетки
Годинник вважає поділки
Я бачу тіні на стінах, сковані руки, коліна
І я знімаю миттєво, я бачу тіло в постелі
Спокійна тиха млість
Годинник вважає поділки
Я бачу тіні на стінах, сковані руки, коліна
І я знімаю миттєво, я бачу тіло в постелі
Спокійна тиха млість
Ми біжимо по лімбу всього свого життя
Намагаючись вийти на світло…
Ми — бачимо тіні, в миг коли хвороби
Беруть над тлінним тілом нагору
Ти теж бачиш це?
Ні?
Дивно…
Ось ж, у головою встав він
Чомусь дивиться зверху каменем
Потирає руки, чекає він, вистачить