Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Не возьмёшь, виконавця - Рома ВПР. Пісня з альбому 17 мгновений, у жанрі Регги
Дата випуску: 21.08.2000
Вікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: Nikitin Music Group
Мова пісні: Російська мова
Не возьмёшь(оригінал) |
жизнь продолжалась ни шатко не валко, |
я к фитилю поднес зажигалку, |
в небо бежала бетонная тропка, |
из той же херни моя живая коробка, |
нынче затмение лунное, северный дождь, |
утро весеннее из холодной постели живым меня не возьмешь… |
знатоки подсознанья — профессионалы |
черным заполнят пустые каналы |
и черт сторониться и ангел обходит |
все это не страшно все это проходит |
рюмочки полные, |
зима похоронная, ждешь… |
второго пришествия из холодной купели |
живым меня не возьмешь… |
не заплачет булыжник и душу не вынешь, |
все терпишь и ждешь, |
пока появиться финиш, |
были бы когти, были бы крылья, |
и прячьтесь не прячьтесь, |
мы б вас не забыли, |
поля земляничные, |
к крови привычные чтож, |
вагончики быстры, |
в них живые как искры, |
но живыми нас не возьмешь… |
все хватит, не надо, |
революции нет больше, |
но Боже, идут, они идут уже Боже, |
что было то было, нам пепла не жалко, |
а жизнь продолжалась |
ни шатко не валко, |
известия последние, |
и воздух вечерний хорош, |
и сны все спокойны |
так живите достойно |
ведь живыми вас не возьмешь… |
(переклад) |
життя тривало ні хитко не валко, |
я до гніта підніс запальничку, |
в небо бігла бетонна стежка, |
з тієї ж херні моя жива коробка, |
нині затемнення місячне, північний дощ, |
ранок весняний з холодного ліжка живим мене не візьмеш. |
знавці підсвідомості — професіонали |
чорним заповнять порожні канали |
і чорт цуратися і ангел обходить |
все це не страшно все це проходить |
чарочки повні, |
зима похоронна, чекаєш... |
другого наступу з холодної купелі |
живим мене не візьмеш… |
не заплаче бруківка і душу не виймеш, |
все терпиш і чекаєш, |
поки з'явиться фініш, |
були би кігті, були би крила, |
і хуйтесь не ховайтесь, |
ми б вас не забули, |
поля суничні, |
до крові звичні щож, |
вагончики швидкі, |
в них живі як іскри, |
але живими нас не візьмеш... |
все вистачить, не треба, |
революції немає більше, |
але Боже, йдуть, вони йдуть уже Боже, |
що було те було, нам попелу не шкода, |
а життя тривало |
ні хитко не валко, |
новини останні, |
і повітря вечірнє гарне, |
і сни всі спокійні |
так живіть гідно |
адже живими вас не візьмеш... |