Переклад тексту пісні Раздражение аморала - Оргазм Нострадамуса

Раздражение аморала (оригінал)

Дождик ночью шёл, а я дремал
На столе свечи огарок догорал
Распахнулось тихо вдруг моё окно
В комнатушке моей стало вдруг светло
Хмель прошёл я протрезвел в тот миг
А в окно ко мне вошёл босой старик
В белом рубище и с бородой седой
Наклонился и сказал: Пошли со мной
В мире том, откуда я пришёл
Обретёшь ты то, чего ты здесь лишён
Будешь жить ты в сказочных садах
Там всегда светло и там всегда весна
Там летают птицы дивной красоты
Важно бродят звери и цветут цветы
Льётся музыка волшебных флейт
Не бывает горя и страданий нет
Обретёшь покой ты, обретёшь любовь
Никогда твоя там не остынет кровь
И не потеряешь ты там разум свой
Ну, давай мне руку, ну, пойдём со мной!
Я вскочил с дивана, я схватил стакан
Бешено, с размаху кинул в старика.
Борода всклокочена, рубище в крови,
Тяжко и свирепо старика я бил!
Я без передыху старика пинал:
Жалкий старикашка, я тебя не звал!
Свет я ненавижу, не люблю цветы,
Мои звери это слепыши кроты!
Скучен и противен мне твой пресный рай!
Я люблю осенний дождь, я ненавижу май!
А моя свобода - бомба из гнилья
Право харкнуть кровью в морду бытия!
Ломаные линии - живопись моя!
А дресня моя - моя стряпня
В кривых зеркалах моя любовь живёт,
А душа моя - шершавый лёд.
Уж давно старик свалил, а я всё бил
Табуреткой полки, зеркала.
За окном разбитым дождик моросил,
Ну а я хуярил мебель до утра...

Раздражение аморала (переклад)

Дощ уночі йшов, а я дрімав
На столі свічки огорок догорів
Розчинилося тихо раптом моє вікно
В кімнатці моєї стало раптом світло
Хміль пройшов я протверезів у ту мить
А у вікно до мене увійшов босий старий
У білому рубищі та з бородою сивою
Нахилився і сказав: Пішли зі мною
У світі тому, звідки я прийшов
Знайдеш ти те, чого ти тут позбавлений
Житимеш ти в казкових садах
Там завжди світло і там завжди весна
Там літають птахи чудової краси
Важливо блукають звірі та цвітуть квіти
Льється музика чарівних флейт
Не буває горя та страждань немає
Знайдеш спокій ти, знайдеш любов
Ніколи твоя там не охолоне кров
І не втратиш ти там свій розум
Ну, давай мені руку, ну, ходімо зі мною!
Я схопився з дивана, я схопив склянку
Шалено, з розмаху кинув у старого.
Борода скуйовджена, рубище в крові,
Тяжко і люто старого я бив!
Я без передиху старого штовхав:
Жалюгідний старий, я тебе не кликав!
Світло я ненавиджу, не люблю квіти,
Мої звірі це сліпий кроти!
Нудний і гидкий мені твій прісний рай!
Я люблю осінній дощ, я ненавиджу травень!
А моя свобода – бомба з гнилизна
Право харкнути кров'ю у морду буття!
Ламані лінії – живопис мій!
А дресня моя - моя куховарство
У кривих дзеркалах моє кохання живе,
А душа моя – шорсткий лід.
Вже давно старий звалив, а я все бив
Табуреткою полиці, дзеркала.
За вікном розбитим дощ морошив,
Ну а я хуярив меблі до ранку.