| Серед палаючих руїн сидить оголена червона жінка
|
| Маючи руки з кров’ю срібла, міцно сидить на кобилі
|
| Вона пройшла через спасіння, вона подорожувала сама
|
| Вона мандрувала крізь сутінки, щоб знайти притулок на сонці
|
| Зав’язаний у корсеті ворона на підборах, занурених у попіл
|
| Під монастирю ворона вона в крові, синці й подряпини
|
| Вона вічно подорожувала, перетворюючи пір’я на камінь
|
| Одягнена ні в що, крім свого пояса, вона несе бійню в душі
|
| Посеред крові й вогню нерухомо сидить червона жінка
|
| Вона чекає завершення, чекає терпляче, спокійно
|
| Вона пройшла через очищення, спостерігаючи, як малиновий перетворюється на чорний
|
| Вона чекає на досконалість, видряпаючи символи на спині
|
| Стиснуті руки відкривають кинджал зі срібла, виготовлений із свинцю
|
| Вона вирізає гребені малинових символів на мертвіх
|
| На вершині досконалості висить люблячий Ісус увінчаний
|
| Увінчаний тернями невірних уявлень, як маяк для сліпих
|
| Посеред моїх бажань сидить червона жінка чиста
|
| Вона пройшла через бійню, щоб розкрити правду про чотири
|
| Прив’язана до свого закривавленого пояса, вона чекає дощу
|
| Щоб визволити її від зла і позбавити її від болю
|
| Лише через кілька секунд після очікування починає падати золотий дощ
|
| Це позбавляє її болі в тілі й оживляє палаючий ґрунт
|
| Як наслідок вбивства, четверо встають із роси
|
| Бажати більшого, ніж нічого, це голод багатьох |