Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Последнее небо, виконавця - Ольви. Пісня з альбому Последнее небо, у жанрі Классика метала
Дата випуску: 20.02.2009
Лейбл звукозапису: СД-Максимум
Мова пісні: Російська мова
Последнее небо(оригінал) |
…И мерзко, и страшно, и сил нет бороться… |
Он гнил в полутьме коммунального склепа, |
Сожженный лучами последнего солнца, |
Раздавленный весом последнего неба…, |
Он, трижды крещеный в кровавой купели, |
Он, трижды распятый, отпетый, омытый, |
Смотрел, как за окнами годы летели, |
И слушал, как звали гранитные плиты… |
И память уносит в далекое лето, |
Где воздух горел и дрожал… |
Война позади, но украли победу |
Которую ты одержал… |
И слышен сквозь годы приказ командира: |
Живи! |
Не сдавайся солдат! |
Но вечным огнем полыхает над миром |
Последнего неба закат… |
Вчера расползлось и ушло, не простившись. |
Сегодня воняло вокзальным сортиром. |
А завтрашний день умирал, не родившись, |
Отравленный ядом последнего мира. |
От прежнего храма — кресты да обломки, |
От прежнего бога — вино да облатки, |
От гордого рода — засранцы-потомки, |
От древних курганов — могильные грядки |
Он слушал, как сердце прерывисто бьется, |
Давился кусками последнего хлеба, |
И плакал при свете последнего солнца, |
Под пристальным взглядом последнего неба. |
А где-то старуха с глазами ребенка |
Идет по дорогам страны |
И в сумке потертой несет похоронку |
С давно завершенной войны… |
(переклад) |
…І бридко, і страшно, і сил немає боротися... |
Він гнив у напівні комунального склепу, |
Спалений променями останнього сонця, |
Розчавлений вагою останнього неба…, |
Він, тричі хрещений у кровавій купелі, |
Він, тричі розіп'ятий, відпетий, обмитий, |
Дивився, як за вікнами роки летіли, |
І слухав, як звали гранітні плити... |
І пам'ять забирає в далеке літо, |
Де повітря горіло і тремтіло… |
Війна позаду, але вкрали перемогу |
Яку ти отримав... |
І чути крізь роки наказ командира: |
Живи! |
Не здавайся солдату! |
Але вічним вогнем палає над світом |
Останнього неба захід сонця… |
Вчора розповзлося і пішло, не попрощавшись. |
Сьогодні смерділо вокзальним сортиром. |
А завтрашній день помирав, не народившись, |
Отруєний отрутою останнього світу. |
Від колишнього храму — хрести та уламки, |
Від колишнього бога — вино та облатки, |
Від гордого роду — засранці-нащадки, |
Від стародавніх курганів — могильні грядки |
Він слухав, як серце переривчасто б'ється, |
Тиснув шматками останнього хліба, |
І плакав при світлі останнього сонця, |
Під пильним поглядом останнього неба. |
А десь стара з очима дитини |
Йде дорогами країни |
І в сумці потертій несе похоронку |
З давно завершеної війни… |