Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Only the Silent, виконавця - Noumena. Пісня з альбому Death Walks with Me, у жанрі Иностранный рок
Дата випуску: 18.04.2013
Лейбл звукозапису: Haunted Zoo
Мова пісні: Англійська
Only the Silent(оригінал) |
They turn the clock back, they seize the time |
In the year zero no room for the sublime |
Dusk rests upon us, the years of red twilight |
Force us to submit and wither deep down inside |
For an anthem I sing, for a word I speak |
I’ll be rewarded in the dark corridor |
For a line I write, for a thought I think |
I’ll be rewarded with a bullet through my neck |
I must forget my name, leave past behind |
I’m crawling at their feet in this genocide |
Death is the only rule, with pain they feed |
I’m torn up by the roots like a poisoned weed |
Hammering hand over the land grinds us to dust |
Cuts every life short |
Whispering chant over the land echoes and fades |
Here only the silent survive |
Pain, starvation, sick creation |
Piles of skulls and bones |
I see it all |
They turn the clock back, they seize the time |
In the year zero no room for the sublime |
Dusk rests upon us, the years of red twilight |
Force us to submit and wither deep down inside |
(переклад) |
Вони повертають годинник назад, вони хапають час |
У нульовий рік немає місця для піднесеного |
Сутінки лягають на нас, роки червоних сутінків |
Змусити нас підкоритися й засохнути глибоко всередині |
Для гімну я співаю, для слова я говорю |
Я отримаю винагороду в темному коридорі |
Для рядка, який пишу, для думки, яку думаю |
Я буду винагороджений кулею в шию |
Я мушу забути своє ім’я, залишити минуле позаду |
Я повзаю до їхніх ніг у цьому геноциді |
Смерть — єдине правило, болем вони живляться |
Мене розривають з корінням, як отруєний бур’ян |
Рука молотком по землі розмелює нас у порох |
Обрізає кожне життя |
Відлунає і згасає шепіт над землею |
Тут виживають лише мовчазні |
Біль, голод, хворе створення |
Купи черепів і кісток |
Я бачу все |
Вони повертають годинник назад, вони хапають час |
У нульовий рік немає місця для піднесеного |
Сутінки лягають на нас, роки червоних сутінків |
Змусити нас підкоритися й засохнути глибоко всередині |