| Двісті кілометрів із міста в інше місто
|
| Позавчора я приїхав, завтра поїду знову
|
| Ти Збережи мій сон, прекрасна незнайомка
|
| Я давно не бачив будинку і мені тут потрібно тепло так
|
| Потонути в чьих-то очей, ледь торкнувшись долоні,
|
| Але я не вмію так, не завдаючи болю, я
|
| Твоє тіло знаю краще, ніж підручник анатомії,
|
| Але це навряд чи мені допоможе в кінці всієї історії
|
| Десь потім це слухатимуть мої з кимось діти
|
| Не розуміючи, навіщо це заспівано, адже з їхньою мамою разом
|
| Ми вже так багато років і вона найкраща на світі,
|
| Але поки є самота, ром і попутний вітер
|
| Та і дірки в кишенях, нестерпний характер
|
| Не здивуюся, якщо колись валятимуся на асфальті,
|
| Але поки я не повернувся до свого улюбленого міста
|
| Збережи мій сон, чудова незнайомка
|
| Так боїмося кохати
|
| Що, на жаль, закохуємося в страх
|
| Бути весь час одні
|
| На двадцяти чотирьох часових поясах
|
| Так боїмося кохати
|
| Що, на жаль, закохуємося в страх
|
| Бути весь час одні
|
| На двадцяти чотирьох часових поясах
|
| Долечу, зателефоную, не нудь, я повернуся вже скоро в твої обійми
|
| 22 на годинах, теплий чай
|
| Я біжу на метро як би не запізнитися мені
|
| Я сильно скучив за твоїми губами і очима за тобою самою
|
| Знаю вдасться долетіти до тебе
|
| Облетівши всю кулю земну
|
| Не плач по мені, заплющи очі, уяви, що я рядом
|
| Ти так гарна як місто, де я ніколи не люблю вересень
|
| Кричи на мене, страждай на мене, мрій на мене хоча б
|
| Тільки не забувай, що я тут на півгодини
|
| І мені бігти пора би
|
| Так боїмося кохати
|
| Що, на жаль, закохуємося в страх
|
| Бути весь час одні
|
| На двадцяти чотирьох часових поясах
|
| Так боїмося кохати
|
| Що, на жаль, закохуємося в страх
|
| Бути весь час одні
|
| На двадцяти чотирьох часових поясах |