| Упав у цей світ із дзьоба лелеки.
|
| Немає можливості вибрати наш дім.
|
| Ці несміливі маленькі очі говорять, що її схопили невірні руки.
|
| Тому що вона повинна бути в обіймах, які зігріватимуть її, а не тих, які
|
| пошкодила б її шкіру.
|
| Тому що вона повинна бути в обіймах, які викликають у неї біль, а не ті, які
|
| зламала б їй крила.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| У ласті дочки; |
| ганьба людини.
|
| Синяк зникає, але пам’ять залишиться.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| Маленький розум у будинку, де страх — тримається.
|
| Виставляє нечесну лотерею.
|
| Пекло за лаштунками, коли закриваються штори, — це її реальність.
|
| А що може бути так зламано в душі людини?
|
| Серця, з якими погано поводилися, вириваються на волю.
|
| Жити під керівництвом привидів минулого.
|
| Біль — це те, що ти породжуєш.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| У ласті дочки; |
| Ганьба людини.
|
| Синяк зникає, але пам’ять залишиться.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| У ласті дочки; |
| Ганьба людини.
|
| Синяк зникає, але пам’ять залишиться.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| У ласті дочки; |
| Ганьба людини.
|
| Синяк зникає, але пам’ять залишиться.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку.
|
| У ласті дочки; |
| Ганьба людини.
|
| Синяк зникає, але пам’ять залишиться.
|
| Тож соромно батькові, який піднімає руку. |