| Тут, у долині
|
| Кожна тінь, яку ви бачите
|
| Має свою історію
|
| Тут, у долині
|
| Кожна калюжа бруду
|
| Походить від сліз і крові
|
| І так важко просто зігрітися
|
| Щоб холодок перейшов у відчай
|
| Чи піднімеш мене ніжною турботою?
|
| Ти вимиєш мене на долоні Своїх рук?
|
| Чи тримає мене, щоб я міг процвітати?
|
| Коли ти торкаєшся мене, я знаю, що я живий
|
| Тут, у долині
|
| Ніщо не може рости
|
| Тому що світла занадто мало
|
| Люди проводять свої дні
|
| Шукаємо діаманти та золото
|
| Поки вони просто не старіють
|
| І вони нічого іншого не знають
|
| Вони не знають, що дихають поганим повітрям
|
| Але я втомився так жити
|
| І моя душа кричить: «Якщо ти там…»
|
| Чи піднімеш мене ніжною турботою?
|
| Ти вимиєш мене на долоні Своїх рук?
|
| Господи, обійми мене, щоб я міг процвітати
|
| Коли ти торкаєшся мене, я знаю, що я живий
|
| Поклич мене на свій бік
|
| Притягни мене до свого світла
|
| Нехай це мене засліпить
|
| Господи, очисти мене
|
| Удосконалюйте мене з розуму
|
| Чи піднімеш мене ніжною турботою?
|
| Ти вимиєш мене на долоні Своїх рук?
|
| Господи, обійми мене, щоб я міг процвітати
|
| Коли ти торкаєшся мене, тоді я знаю
|
| Я знаю, що я живий
|
| Чи піднімеш мене ніжною турботою?
|
| Ти вимиєш мене на долоні Своїх рук?
|
| Господи, обійми мене, щоб я міг процвітати
|
| Коли ти торкаєшся мене, я знаю, що я живий
|
| Господи, піднеси мене ніжною турботою
|
| Ти вимиєш мене на долоні Своїх рук?
|
| Господи, обійми мене, щоб я міг процвітати
|
| Коли ти торкаєшся мене, тоді я знаю
|
| Я знаю, що я живий |