| Я танцював із твоєю тінню
|
| Уповільніть зал спогадів
|
| Я сказав: «Чекай, мене спокусили й забули?»
|
| Ви сказали: «Дитино, чи не всі ми»
|
| Тепер я не люблю плакати
|
| Тому що від цього я тільки намочив
|
| Але я не можу не зазнати невдачі
|
| Щоб запам’ятати забути вас
|
| І я знаю, що це буде довго
|
| Тепер я плачу, як церква в понеділок
|
| Моліться, щоб ці почуття зникли
|
| Тож зроби мені послугу, малюк
|
| Покладіть свого нового Бога
|
| І знову люби мене, як неділю
|
| Я ховався у вашій спальні
|
| Коли я бачив, як він увійшов
|
| Я не можу жити, о в його тіні
|
| Тут я танцюю, поки не помру
|
| Тепер я не ставлю свічки
|
| Тому що вони змушують мене бачити світло
|
| Що я не можу не зазнати невдачі
|
| Щоб пам’ятати, забути вас
|
| І я знаю, що це буде довго
|
| Тепер я плачу, як церква в понеділок
|
| Моліться, щоб ці почуття зникли
|
| Тож зроби мені послугу, малюк
|
| Покладіть свого нового Бога
|
| І знову люби мене, як неділю
|
| Тепер я плачу, як церква в понеділок
|
| Моліться, щоб ці почуття зникли
|
| Тож зроби мені послугу, малюк
|
| Покладіть свого нового Бога
|
| І знову люби мене, як неділю |