| Здається дивним писати про ці речі зараз
|
| Але, мабуть, настав час, коли ми повинні
|
| Прийміть все, що минуле і минуло, і ніколи не повернеться
|
| Озираючись на початок
|
| Я бачу потік болісних спогадів
|
| І гірка зранена гордість, яка приходить з нашою поразкою
|
| Ми вирушили з високо піднятими головами
|
| Тож впевнений наш ґрунт, наша праведність
|
| Новий Єрусалим буде будувати з любов’ю, відвертістю та правдою
|
| Але зрештою ми легко здалися
|
| Немає сенсу прикидатися інакше. |
| .
|
| Що ж, більшості з нас мало що втрачати, достатньо, щоб зламати собі нерви
|
| Що ж, дехто з уклав легкий мир і переїхав у Дивний Новий Світ;
|
| Істинно віруючим зараз важко озирнутися назад і зрозуміти
|
| Що для багатьох із натовпу це була просто мода, причина того моменту
|
| Ну, якщо хтось повинен знати, що ви можете виглядати досить тупим
|
| Стоячи в торішньому одязі
|
| І деякі з нас, все ще вражені, побігли шукати притулок і провели ритуали
|
| Той самий старий спосіб робити вигляд, що хтось там піклується
|
| І деякі з нас живуть у сучасному світі
|
| Ми віддаємо Цезарю те, що належить
|
| І таїть в собі гіркоту поразки й мрії про помсту
|
| Тепер нічого, що ви бачите там, не справжнє
|
| Не важливо, у що ви вірите
|
| Важливо не те, що ти говориш, а те, ким ти є
|
| Важливо, хто ви. |
| Важливо, хто ви |