| Ось море молодих коливають супербаси,
|
| Мені триста років, я виповз із темряви,
|
| Вони стирчать під рейв чимось пудрять носи,
|
| Вони не такі, як ми.
|
| І я не горю бажанням лізти в чужий монастир,
|
| Я бачив це життя без прикрас.
|
| Приспів:
|
| Не варто прогинатися під мінливий світ,
|
| Нехай краще він прогнеться під нас.
|
| Якось він прогнеться під нас.
|
| Один мій друг, він коштував двох, він чекати не звик,
|
| І кожний день — останній із днів.
|
| Він пробував на міцність цей світ кожну мить —
|
| Світ виявився міцнішим.
|
| Ну, що, спи спокійно, забутий кумир,
|
| Ти брав свої вершини не раз.
|
| Не варто прогинатися під мінливий світ,
|
| Нехай краще він прогнеться під нас,
|
| Якось він прогнеться під нас.
|
| Інший тримався русла і¦течу ловив
|
| Подалі від крутих берегів.
|
| Він був як усі, і плив як усі, і ось він приплив —
|
| Ні вдома, ні друзів, ні ворогів.
|
| І життя його схоже на фруктовий кефір,
|
| Бачив я і таке не раз.
|
| Не варто прогинатися під мінливий світ,
|
| Нехай краще він прогнеться під нас,
|
| Якось він прогнеться під нас.
|
| Нехай стара джинса давно затерта до дір,
|
| Нехай хрипить роздовбаний бас.
|
| Не варто прогинатися під мінливий світ,
|
| Нехай краще він прогнеться під нас,
|
| Якось світ прогнеться під нас.
|
| Якось він прогнеться під нас.
|
| Якось він прогнеться під нас. |