| О, дитино, на підлозі лежить лист
|
| Що я просто не можу більше читати
|
| Тому що слова на його обличчі прощаються
|
| На столі тарілка
|
| Наповнений їжею, яку я не міг з’їсти
|
| У спальні є заправлене ліжко, де я не міг спати
|
| Я просто сиджу й плачу
|
| О, дитино, ось як воно відколи тебе не стало
|
| Ось як це, я такий самотній
|
| Тепер у моїй самотній кімнаті засунуті штори
|
| і темрява наповнює повітря
|
| &це моє старе порожнє серце у розпачі
|
| Незважаючи на те, що я пролила сльози
|
| Змив слова
|
| Я досі пам’ятав кожне твоє слово
|
| Вони просто не підуть
|
| О, дитино, ось як воно відколи тебе не стало
|
| Ось як це, я такий самотній
|
| О, дитинко, ти знала з самого початку
|
| Щоб моє серце було у твоїх руках
|
| &кожне твоє бажання, хлопчику, було моєю наказом
|
| Ось чому я не можу зрозуміти
|
| Як ти міг залишити мене тут безпорадним, любий
|
| Самотній і боїшся, як можна було зробити таку помилку?
|
| Але ось так — відколи вас не стало
|
| Ось як це, я такий самотній, о дитино
|
| Ось як це відколи вас не стало
|
| Ось як це, я такий самотній |