| У так званому вікні знову рутина одна
|
| Там як у сні ми залягали ніби тина біля
|
| Туга в цих краях майже непереможна, видно картину
|
| Як реальність тут, а перспектива бідна
|
| І нехай інший хтось клянчить донат
|
| У долі, хочу, щоб цій шкапі стало не до нас.
|
| Зима, ти ніби в назидання тут усім дана
|
| Гартуєш дух, хльостаючи завірюхою крижаною за нами
|
| Чортить рій сніжинок піруети в темному небі
|
| Думки упорхнуть, залишивши тіло тим, хто не має в незі
|
| Я тут один із мають якийсь дорогоцінний дар
|
| Вам висловити словами все як є
|
| І сумніватися нефіг, доля одноколійка
|
| Тут світ біліший навіть ніж у мрій Девіда Лейна
|
| Холодний поцілунок вжалив вістрям стилету
|
| Знову леді winter заскочила погостювати до літа
|
| В мої пінати, люті холоди з доставкою на будинок
|
| Нам потрібні, як Африці, гуманітарні поставки НАТО
|
| Досягнеш мети, тільки ставши фанатом
|
| Вникати в ці тексти, блядь, не під стафом треба
|
| Завірюхи небажані ніби бастарди
|
| Шпурляють груди снігу в каталки, виючи невпинно
|
| Ласкаво просимо додому, рік завершений рестартом
|
| Прогноз погоди прозвучить девізом будинку Старків
|
| Знову постукає у двері вона, вірна
|
| Моя подруго, ти повір, одна, біла
|
| І я тебе так довго чекав у своїх холодних снах
|
| А. Ну давай тепер зігрій мене
|
| Знову постукає у двері вона, вірна
|
| Моя подруго, ти повір, одна, біла
|
| І я тебе так довго чекав у своїх холодних снах
|
| А. Ну давай тепер зігрій мене |