Переклад тексту пісні Ako Odem - Jantar

Ako Odem (оригінал)

Idem, i mislim da ja trebam
Fakat spreman, makar znam da neće biti laka zemlja
Svaka zvijezda gubi sjaj, al' ja nisam takva jedna
Sjaj ja nemam, nit ga neću imati za sva vremena
Dišem jedva, čujem korak, stiže sjena
Vičem «Šteta, ne sad.»
jer ja ponovo osjećam
Gotovo niš' ne ostavljam, sve je odnio mi vjetar
Ako odem sada tol’ko mlad ostat će samo pjesma
Sve što jesam, dajem k’o poklon svima
Sitna duša dijeli velikodušno sad tol’ko rima
Sa emocijama utkanim u njima, «Ne pitaj.»
Znaš mene, to je jedina stvar koju ja skrivam
Snimam suze, sa puno boli i gnjeva
Te se ne daju obrisat', toga sam davno svjestan
Moram ja zato prestat', pa odšetat' u beskraj
I prekinut popunjavat' svoj dnevnik tu kod Andreja
Skidam jedra, nek' me sad vodi more
I šteta da tonem dolje jer sam ja bolji čovjek
Čujem da zvoni opet i ljudi koji me vole
Drže me za ruke, ne žele da Jan im ode
Utonem u san i zažmirim skroz naglo
Suze žene doživljavam kao kišu, ton maglom
Gase aparate, al' ja se borim svom snagom
Možda mi je stalo, možda ostanem još malo
Hmmm, ne znam da l' imam volje
Al' 'ko će me zapamtiti ako sad odem?
Hmmm, i da l' ću ja falit' kome?
Bilo bi čudno jer nisam ni bio čovjek
Hmmm, ne znam da l' imam volje
Al' 'ko će me zapamtiti ako sad odem?
Čuješ me sad al' sjeti me se opet
Jan Miklaužić, 23.1.
'88
Ako odem mlad, ne bi ja bio prvi
Nema brojke mrtvih, mlade prolivene krvi
Al' svejedno me je strah makar drugačije tvrdim
Tražim načine da nekak' izbjegnem te harfe smrti
Gle sranje trpim manje imam snage
Al' obitelj je ona zbog koje ja gibam naprijed
Znaš me, cijeli svoj život ja tražim zalet
A kad je vrijeme za let treba mi Pampers
Ako me ikad zaborave, ma neka
Ako već dođe do toga, bila bi moja greška
Jer jedva prepoznam i sebe sad kad repam
'Ko želi zapamtiti takvu lošu sliku dečka?
Smiješak stavim i napišem zadnja slova
Zatim Boga molim kada odem da me vrati doma
U obliku sjećanja ili u obliku snova
Neka uzme 10 grama, duša mi ne vrijedi pola
Ak' odem odmah i otiđem kao klinac
Vjeruj nije kako želim, al' to je jedini izlaz
Mama idi u sobu, nađi sva njezina pisma
Zatim ih baci uz ruže, želim bit zakopan s njima
Hvala svima i stvarno vas volim jako
Pa zato ja molim stalno da vas razdvojim s tamom
Gase aparate, al' ja se borim svom snagom
Možda mi je stalo, možda ostanem još malo
Hmmm, ne znam da l' imam volje
Al' 'ko će me zapamtiti ako sad odem?
Hmmm, i da l' ću ja falit' kome?
Bilo bi čudno jer nisam ni bio čovjek
Hmmm, ne znam da l' imam volje
Al' 'ko će me zapamtiti ako sad odem?
Čuješ me sad al' sjeti me se opet
Jan Miklaužić, 23.1.
'88
— «Reci ti meni, a di, di si ti doma?
Di si ti doma?»
— «U Ivancu.»
— «U Ivancu?
A kako se ti zoveš?»
— - «Još, reci glasno, ne čujem te.»
— «Kristijan «- «Sram te bilo» — «Zašto to govoriš?
Ajde kuš.»

(переклад)

Я йду, думаю, треба
Але готовий, хоча я знаю, що це буде непроста країна
Кожна зірка втрачає свій блиск, але я не з тих
Я не маю блиску і не буду мати його назавжди
Ледве дихаю, чую крок, налітає тінь
Я кричу «Шкода, не зараз».
тому що я знову відчуваю
Майже нічого не залишаю, все вітер заніс
Якщо я зараз піду такий молодий, залишиться тільки пісня
Все, що я є, я дарую кожному
Маленька душа стільки рим щедро ділиться
З емоціями, вплетеними в них, «Не питай».
Ти знаєш мене, це єдине, що я приховую
Я записую сльози, з великим болем і гнівом
Це не можна стерти, я це давно знаю
Ось чому я повинен зупинитися, а потім піти в нескінченність
Я перестав заповнювати свій щоденник там, в Андрія
Я знімаю вітрила, нехай тепер мене веде море
І шкода, що я тону, бо я кращий чоловік
Я знову чую його дзвін і людей, які мене люблять
Вони тримають мене за руки, вони не хочуть, щоб Ян покидав їх
Я засинаю і дуже раптово заплющую очі
Я бачу жіночі сльози, як дощ, тон з туманом
Вимикають електроприлади, а я б'юся щосили
Можливо, мені все одно, можливо, я залишуся ще трохи
Хм, я не знаю, чи є у мене бажання
Але хто мене згадає, якщо я зараз піду?
Хмм, а я за кимось сумуватиму?
Це було б дивно, тому що я навіть не був людиною
Хм, я не знаю, чи є у мене бажання
Але хто мене згадає, якщо я зараз піду?
Ви чуєте мене зараз, але згадайте мене знову
Ян Міклажич, 23.1.
у 88 році
Якби я піду молодим, я б не був першим
Загиблим нема числа, пролилася молода кров
Але мені все одно страшно, навіть якщо я скажу протилежне
Я шукаю способи якось уникнути цих арф смерті
Дивіться, лайно, я страждаю, у мене менше сил
Вся сім’я – це те, що змушує мене рухатися вперед
Ти знаєш мене, я все життя шукав кохання
А коли прийде час летіти, мені потрібен Pampers
Якщо мене колись забудуть, хай буде так
Якщо вже до цього дійде, то це буде моя вина
Тому що я ледве впізнаю себе зараз, коли читаю реп
«Хто хоче запам’ятати таке погане фото хлопця?
Усміхаюся і пишу останні літери
Тоді я прошу Бога, коли піду, щоб повернув мене додому
У вигляді спогадів чи у вигляді мрій
Нехай візьме 10 грамів, моя душа і половини не варта
Якщо я піду зараз і піду, як дитина
Повірте, це не те, чого я хочу, але це єдиний вихід
Мама піди в кімнату, знайди всі її листи
Тоді кинь їх разом з трояндами, я хочу, щоб мене поховали разом з ними
Дякую всім, і я справді дуже вас люблю
Ось чому я постійно прошу відокремити вас від темряви
Вимикають електроприлади, а я б'юся щосили
Можливо, мені все одно, можливо, я залишуся ще трохи
Хм, я не знаю, чи є у мене бажання
Але хто мене згадає, якщо я зараз піду?
Хмм, а я за кимось сумуватиму?
Це було б дивно, тому що я навіть не був людиною
Хм, я не знаю, чи є у мене бажання
Але хто мене згадає, якщо я зараз піду?
Ви чуєте мене зараз, але згадайте мене знову
Ян Міклажич, 23.1.
у 88 році
— «Скажи, що там, де ти вдома?»
Де ти вдома?"
— «В Іванці».
— «В Іванці?
А як тебе звати?"
— - «Все ж таки кажи голосно, я тебе не чую».
— «Християнин» — «Ганьба тобі» — «Чому ти це кажеш?
Давай, спробуй».