| Серед похмурої зими стогнав морозний вітер,
|
| Земля стояла тверда, як залізо, вода як камінь;
|
| Випав сніг, сніг на сніг, сніг на сніг,
|
| Похмурою серединою зими, давно.
|
| Боже наш, Небо не може утримати Його, ані земля підтримати;
|
| Небо і земля втечуть, коли Він прийде царювати.
|
| У похмуру середину зими вистачило постійне місце
|
| Господь Бог Вседержитель, Ісус Христос.
|
| Досить Йому, Якому херувими поклоняються день і ніч,
|
| Молока грудного й ясла сіна;
|
| Досить Йому, перед Яким падають ангели,
|
| Віл і осел і верблюд, які обожнюють.
|
| Там, можливо, зібралися ангели й архангели,
|
| Херувими й серафими юрмилися в повітрі;
|
| Але тільки Його мати в своєму дівочому блаженстві,
|
| Поклонився коханому з поцілунком.
|
| Що я можу дати Йому, такий бідний?
|
| Якби я був пастухом, я приніс би ягня;
|
| Якби я був Мудрим, я виконав би свою частину;
|
| Але все, що я можу, я можу дати Йому: віддати своє серце. |