| Розбиваючи мій розум думками про минулі дні
|
| Я не розраховую на мою поранену й стражденну душу
|
| Стільки сліз було виплакано, і ще багато впаде
|
| Це наче вас переслідують тіні й упири
|
| День здавався болючим, як і багато разів раніше
|
| А ще більше пилу забруднило дорогу, колись позначену
|
| Я шукаю тиші в спогадах про свої
|
| Але тишу я знайду лише в погребі свого дому
|
| Незабаром ніч зміниться вранішнім світлом
|
| Але час для мене ще стоїть
|
| На моєму шляху стоїть купа гріхів
|
| Ціла несправедливість, що розвіяла мої мрії
|
| Тепер я охолоджую голову в глибині відчаю
|
| Дивуючись у агонії, як це життя несправедливе
|
| Вигнаний від Отця, Сина і Святого Духа
|
| Займаються питаннями про те, скільки це буде коштувати
|
| Я мрію про щастя й кохання у кращому житті
|
| Щоб знову відчути подих спокою та свободи
|
| Прокидаюся щодня, незалежно від тривалості ночі
|
| Де я розвію всі свої сумніви, стаючи тим, ким я є
|
| Нарешті, я можу думати про кохання в новому житті
|
| Сам на вершині гори так високо
|
| Я піднявся на купу гріхів і залишив багато речей
|
| Але чи вистачить у мене сили стати на світ по той бік?
|
| Моє неглибоке серце все ще б’ється, я мокну від болю
|
| Вони перевіряють мої життєві показники, але я впевнений, що я ще живий
|
| Чи помру я на вулиці, випрошуючи п’ятірку?
|
| Тож нехай коріння суспільства та релігії розділять мій сором! |