Текст пісні Savvato - Giorgos Mazonakis

Savvato (оригінал)

Mes to domago
Kathe apovadro
Se thimame kai
Vasanizomai
Kai I paraskeui
Mera thliveri
Kai thimame emas
Tin paramoni

Kathe vradi tou savvatou
Klaiw kai eimai tou thanatou
Exaitias sou
Tetia mera vgename exw
Kai twra monos pws na antexw
Tin apousia sou
Tin apousia sou
Tin apousia sou
Pempti to prwi
Ligi sinefia
Mia geusi apo
Apo monaxia
Kai I paraskeui
Mera vroxeri
Klaiei kai o Theos
Pou eimai monaxos

Kathe vradi tou savvatou
Klaiw kai eimai tou thanatou
Exaitias sou
Tetia mera vgename exw
Kai twra monos pws na antexw
Tin apousia sou
Tin apousia sou
Tin apousia sou

Savvato (переклад)

Я твого дому тиха тінь в порожнечі вечорів,
Щосуботній відголос болю — зачаєна тінь згадки.
Тебе вдихаю з вітром, що вривається в серце —
І мучить, мов молотом у скронях, туга без імені.
А п’ятниця, як голос сирени в тумані,
День, що дихає попелом суму й холоду.
В мені живе спомин про наше життя,
Про ніч, де сподівання — мов недопитий келих.

Щосуботній вечір — наче дзеркало втрат,
Плачу й стою на порозі смерті, мов подорожній у снігах,
Це все через тебе — ти вирвала коріння в мені.
У такі дні ми виходили під зорі,
А нині — сам серед вітру й безсилля,
Твоя відсутність — мов порожня комірчина моєї душі,
Твоя відсутність — мов заметіль серед літа,
Твоя відсутність — як подих без тіла.
У четверговий ранок, коли небо ще в сірій вуалі,
Ледь відчутна хмара, що стискає світанок.
На губах пульсує присмак згаслої мрії,
Самотність — немов крижана вода на устах.
А п’ятниця — голос дощу по вікнах,
День, що повен плачу хмар, вітру й пелюсток.
Плаче і Бог, дивлячись у мою самоту,
Де я — мов забутий лист у старій Біблії.

Щосуботній вечір — відлуння прірви втрат,
Плачу й стою на межі небуття, забутий усім,
Це все через тебе — ти вирвала коріння в мені.
У такі дні ми виходили під зорі,
А тепер я сам, і не знаю, як витримати,
Твою відсутність — мов безбережний степ без роси,
Твою відсутність — мов вибілені зорі на світанку,
Твою відсутність — мов тінь, що живе за плечима.