| Дорога державного значення 17, сонце сідає
|
| Три дні в дорозі, нікому не зарядити, нікому не зупинити
|
| Поки ти, хтозна, чи чекаєш ти мене
|
| Поки тут танучий асфальт обпалює підбори моїх туфель
|
| Я на землі, без копійки, хто знає, чи доберусь до тебе...
|
| Стан 17, скільки часу потрібно, щоб зробити все
|
| Вантажівка швидко реве, це ще чисте небо ніби вибухає влітку
|
| Поки ти, хтозна, думаєш про мене
|
| Тут я почуваюся самотнім у світі, без собаки, що мене шукає
|
| Я спітніла і брудна, хто знає, чи доберуся до тебе...
|
| Стан 17, ти ніби вибухаєш разом із сонцем
|
| Стан 17, дарма палець піднімаю
|
| Стан 17, довга смуга дьогтю
|
| Люди добре сплять, ви безлюдні на горизонті
|
| На даний момент немає собаки, яка б хотіла забрати мене...
|
| Стан 17, ти сумний ввечері
|
| Я вже не піднімаю руку, іду повільно нині безлюдною дорогою
|
| Поки ти, хто знає, чи ти ще чекаєш
|
| Тоді як тут загублена дорога виглядає як бетонне ложе
|
| Я смертельно втомився, хто знає, чи прийду до тебе... |