Переклад тексту пісні Magica Story - Dio

Magica Story (оригінал)

It was a time of celebration.
The Book of Magica and the wizards who had used
its spells so wisely for the good of the people were being honored in all the
great cities of the world.
There was however an exception.
Where good thrives,
evil survives and evil has plans for survival
The celebration of thanks and prosperity would signal the forces of Evilsyde to
begin the attack and ultimate capture and destruction of Magica.
The spells from the Book would be used to turn all of those unwilling to join
Evilsyde into statues of stone and send their spirits to Otherworld,
where they would eventually be assimilated into the energy needed to drive
Evilsyde, and maintain its power without the necessity of the Book and its
incantations forever
Defenses were naturally relaxed during the festive preparations and although
the battle was well-fought by both factions, the minions of the dark prevailed.
Their assault was well-planned and executed to a fault.
After overwhelming
their initial opposition, they pushed on to the sacred ground upon which the
Book of Magica rested.
They possessed a much weaker form of magic themselves,
and although it would be normally quite useless against the strength of Magica,
the inability of the Wizards to gather themselves together in time,
coupled with the perfect timing and determination of the attackers,
spelled doom for the Book and its followers
The leader of the insurrection was the high priest and executioner known as
Shadowcast.
His presence could make the naughtiest of children become obedient
and inspire great fear among the adult population.
This man, most vile,
would now be ruler of all and answerable to none.
His reign would plunge
Blessing into eternal darkness and prepare the way for the coming of his master,
Astoroth, the Grand Duke of Hell
The capture of Magica did not, however, mean that Shadowcast had finally
reached his goal.
He must now find and conquer Blessing’s Grand Wizard and
legendary hero, Eriel.
Eriel, who defeated Evilsyde time and again with his
understanding and use of Magica’s spells.
He would be the last stumbling block
of total domination
Eriel had removed himself from the general population in anticipation of
everlasting peace and now he devoted all of his energy to meditation and praise
of his God.
Lately though, he had been visited by many temptations in his
dreams.
Promises of pleasure, riches and power raced through his sleeping mind.
All these lures had been placed there by Shadowcast, hoping to avoid
confrontation between this dominant man and his own villainous forces.
Eriel however had resisted these solicitations and was now warned of some
impending danger.
He managed to make his way to the sacred ground by cloaking
his identity with simple spells, only to be discovered just before his attempt
to rescue the Book of Magica, but not before he was able to memorize the most
important of Magica’s charms, The spell of Restoration
The ceremony of thanksgiving was now directed toward the transmission of
spirits to Otherworld.
One by one the good souls of Blessing were turned to
stone and sent on to their grisly fate, until only the noble Eriel remained.
The spectacle that followed was meant to degrade Eriel and raise the courage
of the cowardly supplicants of Evilsyde, but true to his indominantable bearing,
he promised to return and banish Evilsyde forever.
Then he was gone
The horrors of Otherworld are now revealed to the masses huddled together for
some small measure of comfort.
First the adults were separated from their
children amid cries and pleas for help.
Next the old ones were taken away and
assigned to a place very near the assimilation site.
They were guarded by
monstrous, misshapen denizens of this shrouded netherland, who constantly
harangued the inmates with promises of pain and extermination.
Intermittent
bursts of flame shot up from jagged cracks in the ground, threatening to
consume anyone in its path.
Shrieks of torment could be heard piercing the
murky atmosphere, further unnerving the petrified captives.
Only one seemed
unaffected by all the inflicted fear and turmoil.
Eriel’s strength and
determination soon pacified the men and women with whom he was confined.
When they all became more calm and subdued, he began to speak to them softly
as an adult to his children.
Long ago you entrusted me to protect the Book of
Magica and to be faithful to its special purpose.
It must seem that I have
failed you and condemned us all to oblivion, but fear not!
This hell is only a
test of your faith and resolve.
The power of Magica did not vanish in fire.
On the third day I will evoke the spell of Restoration.
United we shall return
to Blessing and, armed with the strength of Magica, we will be triumphant.
Many will perish, but Magica and our souls cannot be restored until three days
have passed.
Take heart my friends.
Victory awaits you
Even magic has its limitations and as Eriel explained to his flock,
the spell could not be activated until a waiting period of at least three days.
One third of the souls of Blessing would be melded into the Evilsyde
collective before Eriel could be effective with the words of Restoration
The old ones were the first to go.
Cries of encouragement and hope were shouted
to the condemned as they trudged slowly to their fate.
One by one they were
thrown into the assimilation chamber where a blinding blue spark gave evidence
of their demise.
With each burst Eriel’s heavy heart ached with guilt for his
part in this slaughter of his charges.
If only he had not become so complacent.
He above all should never have let this tragedy transpire
In the compound holding the young adults, an insurrection of sorts was
occurring.
A boy of seventeen years called Challis was urging an uprising among
his captured companions.
Futile though it was, it earned Challis a place in the
cell adjoining Eriel’s.
His rantings and ravings were soon quelled by Eriel’s
quiet urging and the two settled into serious conversation.
Eriel knew his time
of assimilation was near and only hoped it would not be scheduled before the
three day waiting period for Restoration was ended.
Shadowcast wanted to
personally oversee Eriel’s termination but couldn’t abandon his duties on
Blessing until all was secure.
Would there be enough time?
Eriel realized some of his own strong qualities in Challis and decided that
this was an opportunity not to be lost.
He instructed Challis to remove all
anger from his mind and hate from his heart.
Only the pure could receive and
transmit this most important of spells.
Convinced that this young man was ready,
he joined with his spirit and gave him these words.
Sanasha Gorath Sollis
Arcanna, Words that would resurrect the masses if delivered correctly and in
time
Over two days had passed before Shadowcast was ready for travel to Otherworld
to deliver Eriel to his fate.
His journey through Otherworld was marked by what
could pass for cheers, if they weren’t shouted from the mouths of utterly
inhuman shapes and forms.
Upon his arrival he instructed the guards to take him
straight to Eriel.
Once there he announced with great satisfaction that he
would personally supervise Eriel’s execution in a matter of hours.
Nearby, Challis loudly voiced his objection to this treatment of his newly met
hero and was rewarded by kicks and punches until he could no longer speak.
Eriel’s heart sank.
Had he misjudged Challis and entrusted his people’s future
to a reckless youth?
Eriel’s mind wandered to his own younger days.
He too had been restless and foolhardy, but in time had outgrown these traits
and become the adored leader of Blessing.
He wondered if Challis had yet
experienced love.
Eriel himself had turned his back on the beautiful and
innocent Annica.
She was his intended from birth, but he couldn’t let love for
this saintly child cloud his duties to Blessing and the Book
One hour remained in the wait for Restoration.
Eriel’s hopes were soaring.
Surely Shadowcast would fail once again.
But as that thought surfaced,
so did Evilsyde’s dark leader.
Eriel was led away with head held high,
but as he passed Challis he gave just the slightest nod.
A gesture that wasn’t
lost on the youth.
Eriel was then taken to the assimilation chamber and
strapped to the cross-like structure in the middle of the room.
Seconds were
all that stood in the way of resurrection or destruction.
Shadowcast walked to
Eriel, presumably to gloat one last time to his old nemesis.
Eriel welcomed the
time that would be wasted, but at the last moment Shadowcast seemed to
reconsider and raised his arm in signal for the end to begin.
The arm dropped
and, with crackle and hiss, Eriel was no more.
Shadowcast and his minions
erupted with joy.
Never again to be slaves.
Now to be masters
Challis heard the cheering and knew that Eriel had passed without time to
summon the spell.
Now only he could influence the future.
He heard the rattling
of armor and realized they were coming for him.
Soon the guards appeared and
dragged the struggling Challis from his confinement.
One of his jailers struck
him a mighty blow across the face and suddenly all his anger left him.
He was sure of what he must do.
Thunder starts from silence and he would be
thunder
Challis was taken to the chamber and secured to the cross.
Shadowcast
approached him and asked if he had any last thing to say before assimilation.
Challis smiled and said he did.
Then with an evil laugh, Shadowcast raised his
arm and announced that his question was only a final killing joke.
It was now or never.
As the arm fell in signal, Challis shouted out the spell:
Sanasha Gorath Sollis Arcanna and all hell actually broke loose.
Challis and the good folk of Blessing were bathed in an incredible rush of
light.
Shadowcast and all his wicked throng writhed in agony in the darkness
they were spawned from, as the fierce illumination sought them out and consumed
each troll, ogre and gargoyle in a horrible melting frenzy.
Shadowcast,
hiding in the last black space to be found, watched the light creep
irresistibly toward him.
At the last moment he cloaked his body with his
unpriestly robe and muttered what sounded like an oath as the light touched the
cloth.
The robe erupted into flame and then there was nothing.
Surely
Shadowcast was also consumed by fire!
But that tale would not yet be told.
Now as each remaining citizen of Blessing was transported instantly back to
their home, they found themselves standing among thousands of recognizable
stone statues.
These monuments represented their fallen comrades and would ever
be a lasting testament to the dangers of evil and the power of Magica
Now came the time of mourning.
Funeral pyres brightened the night sky for weeks
and songs of sorrow could be heard across the land long after the flames had
sputtered and died.
When the prolonged periods of grieving had ended,
the citizens and their council directed attention to the task of anointing a
new leader and protector of the restored Book of Magica.
The choice seemed a
simple one.
Challis had resurrected the populace and the Book, but many
questioned his youth and inexperience
The debate raged on as the time of choosing approached.
The candidates were
summoned to the sacred place.
Eloquent speeches were made on behalf of them all.
Only Challis lacked a champion and it seemed certain that he would be passed
over.
Will anyone speak for the boy?
asked the council.
The question was
greeted by silence as the judges turned away to cast their votes.
Then the quiet was broken.
A handsome woman with golden hair, now flecked with
traces of gray, spoke: Challis must be chosen.
This is the secret I have
carried with me for all these years.
Although I was once rebuffed by my only
true love, Eriel, our brief union produced the young man standing before you.
Eriel was never to know that he had sired this free spirit, but he will live
on through his son’s achievements if you now find him worthy.
So spoke Annica,
mother of Challis
The decision was now reached quickly.
Annica’s revelation left little doubt in
the minds of the councillors that Challis should indeed succeed his father.
Evilsyde had been defeated, Shadowcast was hopefully destroyed,
Challis had been chosen to lead his people and, despite the huge number of
casualties, the old way of life began again.
But, evil does not easily die.
Shadowcast did indeed survive and persist in his attempts to challenge and
conquer Blessing.
Great battles would be fought.
Brave heroes would rise to the
occasion and legends were created.
There was, of course, the unforgettable War
of the Darkpeace when Challis.
Ah!
But that’s another story!

(переклад)

Це був час святкування.
Книга магії та чарівники, які її використовували
його заклинання так мудро для блага людей вшановували в усіх
великі міста світу.
Однак був виняток.
Де процвітає добро,
зло виживає, і зло має плани на виживання
Святкування подяки та процвітання сигналізує силам Евілсайда
почати атаку та остаточне захоплення та знищення Magica.
Заклинання з Книги використовуватимуться, щоб повернути всіх тих, хто не бажає приєднатися
Евілсайд у кам’яні статуї та відправляє їхні духи в інший світ,
де вони в кінцевому підсумку асимілюються в енергію, необхідну для руху
Evilsyde і підтримувати свою силу без необхідності Книги та її
заклинання навіки
Під час святкових приготувань захист, природно, послабився
битва була успішною для обох фракцій, прихильники темних перемогли.
Їхній напад був добре спланований і виконаний з помилкою.
Після переважного
свою початкову опозицію, вони просунулися до священної землі, на якій
Book of Magica відпочила.
Вони самі володіли набагато слабшою формою магії,
і хоча зазвичай це було б абсолютно марним проти сили Магії,
нездатність Чарівників вчасно зібратися разом,
у поєднанні з ідеальним часом і рішучістю зловмисників,
означало загибель для Книги та її послідовників
Лідером повстання був первосвященик і кат, відомий як
Shadowcast.
Його присутність може змусити найнеслухняніших дітей стати слухняними
і вселяють великий страх серед дорослого населення.
Ця людина, найпідліша,
тепер буде правителем усіх і не відповідатиме ні перед ким.
Його правління зануриться
Благословляючи у вічну темряву і готуючи шлях до приходу свого господаря,
Асторот, Великий Герцог Пекла
Однак захоплення Magica не означало, що Shadowcast нарешті
досяг своєї мети.
Тепер він має знайти та перемогти великого чарівника Блессінга
легендарний герой Еріель.
Еріель, який знову і знову перемагав Евілсайда своїми
розуміння та використання заклинань Magica.
Він буде останнім каменем спотикання
тотального панування
Еріель видалив себе із загального населення в очікуванні
вічного миру, і тепер він присвятив всю свою енергію медитації та хвалі
свого Бога.
Однак останнім часом його відвідало багато спокус
мрії.
Обіцянки задоволень, багатства та влади промайнули в його сплячому розумі.
Усі ці приманки розмістив туди Shadowcast, сподіваючись уникнути
протистояння між цією панівною людиною та його власними лиходійськими силами.
Однак Еріель чинила опір цим проханням і тепер була попереджена про деякі
небезпека, що насувається.
Йому вдалось пробратися до священної землі за допомогою маскування
його особу за допомогою простих заклинань, лише щоб бути виявлено безпосередньо перед його спробою
щоб врятувати Книгу Магії, але не раніше, ніж він зміг запам’ятати найбільше
важливий із чар Magica, заклинання Відновлення
Церемонія подяки тепер була спрямована на передачу
духів до Іншого світу.
Одна за одною зверталися до добрих душ Блесса
камінь і відправлені назустріч їхній жахливій долі, поки не залишилася лише благородна Еріель.
Видовище, що послідувало, мало принизити Еріель і підняти мужність
боягузливих прохачів Евілсайда, але вірний своїй непереможній поставі,
він обіцяв повернутися та вигнати Евілсайда назавжди.
Потім він зник
Жахи Іншого світу тепер розкриваються масам, які зібралися разом
трохи комфорту.
Спочатку дорослих розлучили зі своїми
дітей серед криків і благань про допомогу.
Далі старі забрали і
призначений місцю дуже близько до місця асиміляції.
Їх охороняли
жахливі, деформовані жителі цієї закритої голландії, які постійно
докоряв ув'язненим, обіцяючи біль і знищення.
Переривчастий
спалахи полум’я вилітали із зубчастих тріщин у землі, погрожуючи
поглинати будь-кого на своєму шляху.
Крики мук можна було почути, що пронизують
темна атмосфера, що ще більше нервує скам'янілих полонених.
Здавалося лише одне
не вплинути на нанесений страх і хвилювання.
Сила Еріель і
рішучість незабаром заспокоїла чоловіків і жінок, з якими він був ув’язнений.
Коли всі вони стали більш спокійними та стриманими, він почав розмовляти з ними тихо
як дорослий своїм дітям.
Давним-давно ви довірили мені охороняти Книгу
Magica і бути вірним своїй особливій меті.
Схоже, я маю
підвів вас і прирік усіх нас на забуття, але не бійтеся!
Це пекло — лише a
випробування вашої віри та рішучості.
Сила магії не зникла у вогні.
На третій день я викликаю заклинання Відновлення.
Об’єднані ми повернемося
до Благословення, і, озброєні силою Магії, ми будемо тріумфальними.
Багато хто загине, але Магіку та наші душі не можна відновити до трьох днів
пройшли.
Будьте серцем, мої друзі.
Перемога чекає на вас
Навіть магія має свої обмеження, і, як Еріель пояснив своїй зграї,
заклинання не можна було активувати до періоду очікування принаймні три дні.
Одна третина душ Блесінга буде злита в Evilside
колектив, перш ніж Еріель міг бути ефективним зі словами Відновлення
Першими пішли старі.
Лунали крики підбадьорення та надії
до засуджених, як вони повільно тяглися до своєї долі.
Один за одним вони були
кинули в асиміляційну камеру, де сліпуча блакитна іскра дала свідчення
їхньої смерті.
З кожним вибухом важке серце Еріеля боліло від почуття провини за його
участь у цій бійні його підопічних.
Якби тільки він не став таким самовдоволеним.
Понад усе він не повинен був допустити цієї трагедії
У комплексі, де тримали молодих людей, відбулося своєрідне повстання
що відбуваються.
Хлопець сімнадцяти років на ім’я Чалліс закликав до повстання серед
його полонених товаришів.
Незважаючи на те, що це було марно, воно принесло Чаллісу місце в
клітина, що примикає до Еріель.
Його балачки та марення незабаром були придушені Еріель
тихе спонукання, і двоє розпочали серйозну розмову.
Еріель знав свій час
асиміляції було близько, і я лише сподівався, що це не буде заплановано раніше
закінчився триденний період очікування відновлення.
Shadowcast хотів
особисто спостерігав за звільненням Еріеля, але не міг залишити свої обов’язки
Благословення, поки все не було безпечно.
Чи вистачить часу?
Еріель усвідомив деякі власні сильні якості в Чаллісі і вирішив це
це була можливість, яку не втрачали.
Він доручив Чаллісу прибрати всіх
гнів з його розуму і ненависть з його серця.
Тільки чисті могли отримати і
передати це найважливіше заклинання.
Переконавшись, що цей молодий чоловік готовий,
він з’єднався з його духом і передав йому ці слова.
Санаша Горат Солліс
Arcanna, Слова, які могли б воскресити маси, якщо донести їх правильно й у формі
час
Минуло більше двох днів, перш ніж Shadowcast був готовий до подорожі в Інший світ
щоб доставити Еріель його долі.
Чим ознаменувався його шлях потойбічним світом
могли б пройти за ура, якби їх не кричали з вуст абсолютно
нелюдські форми і форми.
Після прибуття він доречив охоронцям забрати його
прямо до Еріель.
Опинившись там, він із великим задоволенням оголосив, що він
особисто проконтролював би страту Еріель за лічені години.
Поруч Чалліс голосно висловив своє заперечення проти такого ставлення до своєї новоспеченої
герой і був винагороджений ударами ногами та руками, поки він не міг більше говорити.
У Еріель стиснулося серце.
Якби він неправильно оцінив Чалліса і довірив майбутнє свого народу
безрозсудній молоді?
Думки Еріеля перенеслися до його власної молодості.
Він також був неспокійним і безглуздим, але з часом переріс ці риси
і станьте обожнюваним лідером Blessing.
Він цікавився, чи Чалліс уже мав
пережите кохання.
Сам Еріель відвернувся від красуні і
невинна Анніка.
Вона була йому призначена від народження, але він не міг дозволити кохання
ця свята дитина затьмарює свої обов’язки перед Благословенням і Книгою
Залишилася година чекати відновлення.
Надії Еріель зростали.
Звичайно, Shadowcast знову зазнає невдачі.
Але коли ця думка спливла,
так само зробив темний лідер Евілсайда.
Еріель повели з високо піднятою головою,
але, проходячи повз Чалліса, він ледь помітно кивнув.
Жест, якого не було
втрачено на молоді.
Потім Еріель відвезли до асиміляційної камери і
прив’язаний до хрестоподібної конструкції в середині кімнати.
Секунди були
все, що стояло на шляху до воскресіння чи знищення.
Shadowcast підійшов до
Еріель, імовірно, щоб позлорадитися своєму давньому ворогу.
Еріель привітав
час, який було б витрачено, але в останній момент Shadowcast здавалося
передумав і підняв руку, показуючи кінець, щоб почати.
Рука опустилася
і з тріском і шипінням Еріель більше не було.
Shadowcast і його міньйони
спалахнув від радості.
Ніколи більше не бути рабами.
Тепер бути майстрами
Чалліс почув вигуки й зрозумів, що Еріель пройшла невчасно
викликати заклинання.
Тепер лише він міг впливати на майбутнє.
Він почув брязкіт
броні та зрозумів, що вони йдуть за ним.
Незабаром з'явилися охоронці і
витягнув Челліса, що бореться, з його ув'язнення.
Один із його тюремників вдарив
сильно вдарив його по обличчю, і раптом увесь його гнів покинув його.
Він був впевнений, що він мусить зробити.
Грім починається з тиші, і він буде
грім
Чалліса відвели до камери та прикріпили до хреста.
Shadowcast
підійшов до нього і запитав, чи має він щось останнє сказати перед асиміляцією.
Чалліс посміхнувся і сказав, що зробив.
Тоді зі злим сміхом Shadowcast підняв свій
руку та оголосив, що його запитання було лише останнім вбивчим жартом.
Це було зараз або ніколи.
Коли рука опустилася в знак, Чалліс вигукнув заклинання:
Санаша Горат Солліс Арканна і все пекло насправді вирвалося на волю.
Чалліс і добрі люди Blessing купалися в неймовірному пориві
світло.
Shadowcast і весь його злий натовп корчилися в агонії в темряві
вони були породжені, коли люте освітлення шукало їх і поглинало
кожен троль, людоед і горгулья в жахливому божевілому таненні.
Shadowcast,
ховаючись в останньому чорному просторі, який можна було знайти, дивився, як повзуче світло
непереборно до нього.
В останній момент він прикрив своє тіло своїм
несвященицький одяг і пробурмотів щось схоже на клятву, коли світло торкнулося
тканина.
Одяг спалахнув, а потім нічого не було.
Звичайно
Shadowcast також згорів вогнем!
Але ця історія ще не буде розказана.
Тепер, коли кожен залишився громадянин Блессінга був миттєво доставлений назад до
їхнього дому, вони опинились серед тисяч впізнаваних
кам'яні статуї.
Ці пам’ятники представляли їхніх загиблих товаришів і будуть завжди
бути вічним свідченням небезпек зла та сили магії
Тепер настав час скорботи.
Похоронні багаття тижнями освітлювали нічне небо
і пісні скорботи можна було почути по всій землі ще довго після того, як спалахнуло полум’я
захрипів і помер.
Коли тривалі періоди скорботи закінчилися,
громадяни та їх рада звернули увагу на завдання помазання а
новий лідер і захисник відновленої Книги Магії.
Вибір здавався а
простий.
Чалліс воскресив населення і Книгу, але багатьох
поставив під сумнів його молодість і недосвідченість
Дебати продовжувалися, коли наближався час вибору.
Кандидати були
викликаний до священного місця.
Від імені всіх прозвучали красномовні промови.
Лише у Чалліса не вистачало чемпіона, і здавалося, що його обійдуть
закінчено.
Хтось буде говорити за хлопчика?
запитала рада.
Питання було
вітали тишею, коли судді відвернулися, щоб проголосувати.
Потім тиша була порушена.
Красива жінка із золотистим волоссям, яке тепер поцятковане
сліди сірого, говорив: Чалліс має бути обраний.
Це секрет, який я маю
ношу зі мною всі ці роки.
Хоча одного разу мені відмовив єдиний
справжня любов, Еріель, наш короткий союз породив молодого чоловіка, який стоїть перед тобою.
Еріель ніколи не дізнається, що він народив цей вільний дух, але він буде жити
завдяки досягненням його сина, якщо тепер ви вважаєте його гідним.
Так говорила Анніка,
мати Чалліса
Тепер рішення було прийнято швидко.
Одкровення Анніки не залишило сумнівів
члени ради вважають, що Чалліс справді має стати наступником свого батька.
Евілсайд був переможений, Shadowcast, сподіваюся, був знищений,
Чалліс був обраний очолити свій народ і, незважаючи на величезну кількість
втрати, старий спосіб життя почався знову.
Але зло не вмирає легко.
Shadowcast справді вижив і наполегливо намагався кинути виклик і
завоювати Благословення.
Відбудуться великі битви.
Відважні герої піднялися б на
приводу і створювалися легенди.
Була, звичайно, незабутня війна
з Darkpeace, коли Чалліс.
Ах!
Але це вже інша історія!