Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Lautenspieler, виконавця - Die Irrlichter. Пісня з альбому Koboldtanz, у жанрі Музыка мираДата випуску: 13.06.2002
Лейбл звукозапису: pretty noice
Мова пісні: Німецька
Lautenspieler(оригінал) |
| Vor dem Brunnen stand die Maid |
| Tief in den Traum versunken |
| Noch vor allzukurzer Zeit |
| Wär´ ihr Herz wohl leicht ertrunken |
| In dem Brunnen seiner Blicke |
| Strahlend, wie des Mondes Schein |
| Und mit leichtestem Geschicke |
| Nannt´ das Herz der Maid er sein |
| Lautenspieler, sing mein Lied |
| Verzeih mir, wenn ich weine |
| Und doch weinen werd ich nit |
| Falls eines Tages Du verlernst die Melodie |
| Werd ich sie einsam summen |
| Denn vergessen werd ich nie |
| Zur frühsten Stund des Abends schon |
| Zupfte er leise Sait´ für Sait´ |
| Für den bunten Blumenlohn |
| Vor dem Fenster seiner Maid |
| Als die Lieder die Maid riefen |
| Wartete sie jede Nacht |
| Als die Eltern endlich schliefen |
| Hat sie sich dann aufgemacht |
| Lautenspieler, sing mein Lied |
| Verzeih mir, wenn ich weine |
| Und doch weinen werd ich nit |
| Falls eines Tages Du verlernst die Melodie |
| Werd ich sie einsam summen |
| Denn vergessen werd ich nie |
| Als der Sommer dem Wind des Herbstes wich |
| Da packte er die Laute |
| Und ließ seine Maid im Stich |
| Noch als sie dem Lied vertraute |
| Doch dem Spielmann traue nicht |
| Denn ist des Liedes Klang vorbei |
| Ist er mit deinem Herz entwischt |
| Und dir bleibt nur die Melodey |
| (переклад) |
| Служниця стояла перед колодязем |
| Загублений глибоко уві сні |
| Не так давно |
| Чи легко втопило б її серце |
| У колодязі його поглядів |
| Сяйва, як місячне світло |
| І з найлегшими навичками |
| Його назвали серцем служниці |
| Лютниця, заспівай мою пісню |
| Прости мене, коли я плачу |
| І все ж я не буду плакати |
| Якщо одного разу ти забудеш мелодію |
| Я буду наспівувати їм самотньо |
| Бо я ніколи не забуду |
| Вже о першій годині вечора |
| Він тихо переривав "струну" за "струну" |
| За нагороду за барвисту квітку |
| За вікном своєї служниці |
| Коли пісні кличуть діву |
| Чекав її щовечора |
| Коли батьки нарешті заснули |
| Потім вона встала |
| Лютниця, заспівай мою пісню |
| Прости мене, коли я плачу |
| І все ж я не буду плакати |
| Якщо одного разу ти забудеш мелодію |
| Я буду наспівувати їм самотньо |
| Бо я ніколи не забуду |
| Як літо поступилося вітру осені |
| Тоді він схопив лютню |
| І покинув свою діву |
| Навіть коли вона довіряла пісні |
| Але не вірте менестрелю |
| Тому що звучання пісні закінчилося |
| Він утік із твоїм серцем? |
| І все, що вам залишилося, це мелодія |