| У вас багато нервів, а у мене багато пальців, щоб показати
|
| Поки ви були зайняті створенням знань, я вже мав рацію
|
| Я знаю, що такий голос, як твій, — це зовсім не зброя
|
| І навіть мій не долото для потовщеного черепа
|
| Тож ви можете співати свої гімни глухим
|
| І ми можемо сидіти тут і плакати, поки нічого не залишиться
|
| Або ми можемо взяти свій голос руками
|
| Робіть як ножі і пред'являйте вимоги
|
| Ми візьмемо наші голоси — нашими руками
|
| Робіть як ножі — ми будемо висувати вимоги
|
| Я востаннє спалюю мости
|
| Я вперше позбавляюся звичок
|
| Сьогодні я побачив своє майбутнє, там написано, що я йду
|
| Але я досі не проспівав останній рядок
|
| На шляху вниз.
|
| Я не готовий лежати, не готовий зникати
|
| Я не готовий померти
|
| І кожен день у моєму житті я відчуваю, що стає важче дихати
|
| Кожна хвилина минає, я готуюся піти
|
| Я знаю, що таке життя, як моє, не є причиною для хвилювання
|
| Але я був зайнятий створенням шрамів, які ти ніколи не забудеш
|
| Якщо тільки тридцять три роки можуть врятувати мені життя
|
| У мене було ще двадцять три, щоб все виправити
|
| Тож коли мене піднімуть у небо, а ти все ще тут
|
| Ви можете очистити свій розум і висушити сльози
|
| Коли мене заберуть додому — а ти все ще тут
|
| Просто очистіть свій розум — витріть сльози
|
| Я востаннє спалюю мости
|
| Я вперше позбавляюся звичок
|
| Сьогодні я побачив своє майбутнє, там написано, що я йду
|
| Але я досі не проспівав останній рядок.
|
| На шляху вниз.
|
| Я не готовий лежати, не готовий зникати
|
| Я не готовий померти
|
| Коли мене заберуть додому — а ти все ще тут
|
| Просто очистіть свій розум — витріть сльози
|
| Ми візьмемо наші голоси — нашими руками
|
| Робіть як ножі — ми будемо висувати вимоги
|
| Я не готовий лежати, не готовий зникати
|
| Я не готовий померти |