| Боже, я не впізнав тих очей у тій сукні, яку ти носила
|
| Твої стегна застрягли в моїй пам’яті, я хотів би віднести їх додому
|
| Відпустіть, це бажання потребує годування
|
| Тепер це зроблено, чи варто було веселощів?
|
| Скажіть мені, чи можу я бути тим, хто для вас?
|
| Не думаю, що я продумав це до кінця…
|
| Тож до зустрічі
|
| Я ніколи не хотів цього, ви знаєте, що я пошкоджений товар
|
| Нещодавно я перерахував причини, чому я не можу рухатися далі
|
| І чому я сплю в домі, в якому ми прожили понад три роки
|
| Дивлячись на картини, розповідаючи про місця, де ми були разом
|
| Я намагаюся втекти, але, здається, не можу позбутися всіх цих фотографій (нас )
|
| Індикатор на столі все ще горить яскраво
|
| Те, як я одягнений, говорить про те, що я залишив його ввімкненим на всю ніч
|
| Я, мабуть, робив те саме вночі або трьома раніше
|
| Ще одна переповнена думка для затьмарених розумів
|
| З порушених обіцянок, які я давав мільйон разів
|
| Про те, як розслабитися, дихати та робити більше вправ
|
| Стає холодніше, коли дні зливаються в один
|
| Я найкраще просто покладу голову й помолюся про ранкове сонце
|
| Тож з цього моменту він почав дрейфувати
|
| І мріяв про кольори, яких він ніколи раніше не бачив
|
| І всі види фруктів, які він коли-небудь куштував
|
| Повітря було тепле, небо чисте від води
|
| За озером росли дерева, наскільки сягало око
|
| Це було місце, де ми колись купалися разом
|
| Ці речі на грудях виглядають дуже зручно
|
| Краще просто покласти голову й чекати ранкових сонячних променів
|
| Ранок
|
| Очікування закінчилося
|
| Тож заходимо
|
| Щоб знайти дім |