| Дождь в ноябре, cловно небо в слезах. | Листопадовий дощ — небо у сльозах прозорих, |
| Я живу, как во сне, cнова вижу тебя. | Я живу, мов у маренні, знову обриси твої ловлю. |
| Имя твоё на губах замерло. | Твоє ім’я на вустах, як відлуння незмовкле, |
| Далеко-далеко я прощаюсь с тобой. | Десь далеко, в імлі, я прощаюсь з тобою одну. |
| |
| Лишь до утра... До утра... | Лиш до світанку... До світанку... |
| Я коснусь тебя... | Я торкнуся твого тіла, мов вранішньої роси... |
| Лишь до утра... До утра... | Лиш до світанку... До світанку... |
| Снова ты и я... | Знову ти і я — дві зорі у нічній тиші... |
| Лишь до утра... | Лиш до світанку... |
| Лишь до утра... | Лиш до світанку... |
| |
| А ты помнишь, как летали над горами? | А пам’ятаєш, як ми літали між гірськими хмарами? |
| А ты помнишь, как любовь кушали руками? | А чи пам’ятаєш, як кохання жали, як хліб руками? |
| Как вино "Rose" пили и смеялись, | Як вино «Rose» пили, сміх виблискував на устах, |
| Нам казалось, что мы в мире, где только радость, | Світ здавався садом, де квітне лише радість без страху, |
| И Вечность, и Солнце, и розы, и нежность - и всё для любви! | І Вічність, і Сонце, і троянд оксамит, і ніжність — усе для любові! |
| А когда нас будил первый луч света, ты говорила: "Это последнее лето..." | А як нас будив перший світанковий спалах — ти шепотіла: «Це останнє літо…» |
| |
| Сердце в руках так дрожало тогда, | Серце в долонях тремтіло, немов метелик на кінчику пальців, |
| Я хотел всё отдать, ты хотела мечтать. | Я прагнув віддати все, а ти — у мріях зростати далі. |
| Имя твое снова сводит с ума, | Твоє ім’я знову розбурхує в мені бурю, |
| Далеко-далеко я плыву в облаках. | Десь далеко лечу я у хмарних безоднях. |
| |
| Лишь до утра... До утра... | Лиш до світанку... До світанку... |
| Я коснусь тебя... | Я торкнуся твого тіла, мов вранішньої роси... |
| Лишь до утра... До утра... | Лиш до світанку... До світанку... |
| Снова ты и я... | Знову ти і я — дві зорі у нічній тиші... |
| Лишь до утра... | Лиш до світанку... |
| Лишь до утра... | Лиш до світанку... |
| |
| Лишь до утра... До утра... | Лиш до світанку... До світанку... |
| Я коснусь тебя... | Я торкнуся твого тіла, мов вранішньої роси... |
| Лишь до утра... До утра... | Лиш до світанку... До світанку... |
| Снова ты и я... | Знову ти і я — дві зорі у нічній тиші... |
| Лишь до утра... | Лиш до світанку... |
| Лишь до утра... | Лиш до світанку... |
| |