| А тепер, куди, ч**к, я пішов
|
| Дні здаються такими старими й потрісканими, а твої повіки закриваються, ти закриваєш мене
|
| Мене переїхали твої слова сьогодні, і всі туманний відтінок сірого
|
| І я більше не знаю, хто я, не знаю, звідки я
|
| Не знаю, куди я піду, але я дещо хочу ненавидіти тебе
|
| Я кричу, поки мої кістки не ламаються, але ти клянешся, що навіть не чув шепоту
|
| Я завжди можу забрати ваші шматки
|
| Золота кімната, і ви бачите червоне
|
| Що залишилось, у що я можу повірити…
|
| Це такі марні, так мертві й такі потворні, що твої очі так огидно так ненавидять приниження.
|
| Золота кімната, і ви бачите червоне. |
| що залишилося, у що я можу повірити…
|
| А тепер, куди, ч**к, я пішов
|
| Дні здаються такими старими й потрісканими, а твої повіки закриваються, ти закриваєш мене
|
| І де я заблукався. |
| куди ти пішов і куди я пішов
|
| Це знову до мене
|
| Волосся як вогонь. |
| очі гострі, як леза перемикача, що вдихають смерть мені в руки
|
| З пальців капає червоний колір… що залишилось, у що я можу повірити…
|
| Я такий заціпенілий. |
| Я більше нічого не відчуваю
|
| Я застрягла в оболонці, і я більше нічого не відчуваю
|
| Я такий заціпенілий. |
| я більше нічого не відчуваю
|
| Я не відчуваю себе. |
| Я не бачу себе. |
| Я не відчуваю себе… |