| Шкіра і кістки
|
| І зламаний ніс
|
| Що тут відбулося минулої ночі?
|
| Чому я сиджу зараз, дивлячись на стіну напівголий на металевому столі?
|
| Який жарт на канаті!
|
| Яка гарна повія!
|
| У святому італійському фільмі
|
| Вона змушує мене бажати лежати, змушує хотіти почути себе краще
|
| Отже, ви покинули іподром із обручкою, захованою між собою
|
| стегна
|
| Сказавши: «Я хочу, щоб мене знищили разом із меблями та мишами,
|
| знищений у вогні, знищений у вогні».
|
| Враховуючи, наскільки все може піти не так, це не важливо
|
| Нічого не так
|
| Космічний корабель приходить зсередини!
|
| Настав час зібратися
|
| Чому б не зібрати себе?
|
| Чому б не забути?
|
| О, Емілі, чи пора йти додому?
|
| Прощай, милиця й зламана кістка
|
| Торкніться, доторкніться, доторкніться
|
| Зустрінемось недалеко за містом
|
| У закусочній, яка ніколи не закривається
|
| Візьміть цей мішок для сміття
|
| Наповнений напівзакінченими піснями та діркою в моєму светрі
|
| Коли іноді стає так, що я не можу думати
|
| Господи, сигарето, заспокойся!
|
| Чи настав час відростити бороду і звертатися до себе в дзеркало
|
| звертатися до незнайомця?
|
| Подивіться, як зірки над нами нічого не говорять нам, жодної таємниці, жодного порядку
|
| Над водою розірвалася сітка
|
| Давайте дозволимо їм втекти, ми повинні дозволити їм втекти, дозволимо їм втекти
|
| І години йдуть до нового жаху
|
| І ще один друг у ясну погоду розпадається, як і всі інші
|
| О, що я можу зробити?
|
| Ой, що я можу сказати?
|
| О, що я маю відчувати, коли не хочу йти додому?
|
| О, Емілі, чи пора йти додому?
|
| Прощай, милиця й зламана кістка |