| Ми плескалися в потоках у каньйонах поблизу
|
| Там, де стіни настільки старі, ви можете побачити, як вони стікають
|
| Потік прорізав землю довгим і глибоким
|
| І ми грали в ранний танець на історію
|
| Але назад я залишився в клітці часу
|
| Де раз на рік кричать мій вік
|
| І багато говорять про роботу, про гроші та землю
|
| Але для мене це марно, бо у мене більші плани
|
| Тож ви зустрінете мене на банку
|
| Про річку, яка віднесе нас далеко
|
| Ми лише двоє дітей грають у потоці
|
| І не хвилюйтеся про оренду
|
| Ми можемо вірити, що ця течія приведе нас до цього
|
| Земля, де ми будемо самі собі панами
|
| Скрізь пастки
|
| Безжальна шкала часу
|
| І ми їдемо за ними зі страхом
|
| Що ми можемо відставати
|
| Що ми можемо відставати
|
| Але я не покидаю радість
|
| Для кінця життя
|
| Тому я відмовляюся від свого віку
|
| І я оголошую страйк
|
| І жодного віку не вистачить
|
| Я залишаю це позаду
|
| Якщо заборгованість по телебаченню та кредитній картці
|
| Якщо новий лізинг автомобіля та інвестиції в нерухомість
|
| Якщо все, що ми маємо, то ми вже мертві
|
| Тож давайте пограбуємо власні могили та втечемо з цього загону
|
| І є лише одне місце, куди ми можемо втекти
|
| І це в бігах, тому ми й залишимося
|
| І ми залишимо те, що маємо, і те, що знаємо
|
| Але ми будемо разом, тому завжди будемо вдома
|
| Ми завжди будемо вдома
|
| Тож зустрінеш мене на березі
|
| Океану, щоб повернути нас до нас самих
|
| Ми просто двоє дітей, які граються в піску
|
| Ми будуємо замки до неба
|
| І не турбуйтеся про приплив
|
| Тому що ми знаємо, що те, що ми створюємо, не може вижити |