| Приспів:
|
| Закінчиться літо розкішне
|
| І ми закінчимось можливо
|
| Я засліплюю всіх перехожих
|
| Блідим сяйвом з-під шкіри
|
| Останній день кричить нестямно
|
| Перевантажуючись, як дисторшн
|
| За те, що він такий нікчемний
|
| Ми затопчемо його безбожно
|
| Перший Куплет: ATL
|
| Я так і не встиг вийти зі склепу
|
| Під чорним сонцем Бафомета
|
| Я так і не встиг стати атлетом
|
| Я пропробувався тут конкретно
|
| Нехай не перемотати мою касету
|
| Нехай довбає серце на все гетто
|
| Нехай ударить голову кастетом
|
| Ця пісня, що ще не заспівала
|
| Ми будемо сваритися без приводу
|
| Так на крилах злобного овода
|
| Поза кондиціями валимо з міста
|
| Чиє бетонне черево вспорото
|
| М'ясними сонними мухами
|
| Птеродактелями над зонами
|
| Запальничкою зависнемо, як зореліт
|
| Над зоряними травами бур'янами
|
| Над зоряними травами бур'янами
|
| Над зоряними травами бур'янами
|
| Запальничка зависне, як зореліт
|
| І ми зірковими травами підірвані
|
| І ми зірковими травами підірвані
|
| І ми зірковими травами підірвані
|
| Запальничка зависне, як зореліт
|
| Над зоряними травами бур'янами
|
| Приспів:
|
| Закінчиться літо розкішне
|
| І ми закінчимось можливо
|
| Я засліплюю всіх перехожих
|
| Блідим сяйвом з-під шкіри
|
| Останній день кричить нестямно
|
| Перевантажуючись, як дисторшн
|
| За те, що він такий нікчемний
|
| Ми затопчемо його безбожно
|
| Другий Куплет: ATL
|
| Топчі, тапчі, тапчі
|
| Вогнища зловісного мови
|
| Вугілля косяків, як примари,
|
| А в небі зірки лише іскорки
|
| Знімай свій капелюх із фольги
|
| Вогнища зловісного мови
|
| Начебто б просять лізергін,
|
| А в небі зірки лише іскорки
|
| Знімай свій капелюх із фольги
|
| Цей склад, як із бонгу смок
|
| Це стовпи димних заводів тримають небо
|
| Це нескінченність парканів, що тримає нас, як худобу
|
| От ми і вибралися з Вавилону, хоч і на годинку
|
| Цей склад, як із бонгу смок
|
| Це стовпи димних заводів тримають небо
|
| Це нескінченність парканів, що тримає нас, як худобу
|
| От ми і вибралися з Вавилону, хоч і на годинку
|
| Цей склад, як із бонгу смок
|
| Це стовпи димних заводів тримають небо
|
| Це нескінченність парканів, що тримає нас, як худобу
|
| Ось ми і вибралися з Вавилону, хоч і на годинку, на годинку
|
| Приспів:
|
| Закінчиться літо розкішне
|
| І ми закінчимось можливо
|
| Я засліплюю всіх перехожих
|
| Блідим сяйвом з-під шкіри
|
| Останній день кричить нестямно
|
| Перевантажуючись, як дисторшн
|
| За те, що він такий нікчемний
|
| Ми затопчемо його безбожно |