Переклад тексту пісні Золотой храм - Адаптация

Золотой храм (оригінал)

Когда я иду по нейтральной земле,
когда вроде всё ясно, но в каждом окне
Сотни призрачных глаз, наблюдая в прицел,
строят планы на завтра, и я б не хотел
Стать мишенью потустороннего тира
или сладкой добычей реального мира,
Унося свои ноги из вечного плена
к размытым границам весны…
Проснись, поджигатель, предчувствие моря
зовёт нас вперёд через минное поле
К другим берегам, где профессионалы,
заткнув свои рты, устремятся в анналы,
И та красота, что запрятана где-то,
покажет лицо, — и расплачется небо,
По тонкому льду босиком до рассвета,
пытаясь хоть что-то понять…
Сжигая золотой храм, сжигая свой золотой храм,
По порванным венам, по выбитым стёклам
По непрерывным коротким гудкам
Уходим на волю
Уходим на волю
Красивые сны, современные взгляды
на жизнь, и на смерть, и на тех, кому рады
В культурных притонах, пропахших соломой,
из чучел друзей или бывших знакомых…
А где-то вблизи, за стеклянным забором, —
иная война, там другие законы,
И ветер поёт в унисон те же ноты
под нежную музыку сфер.
Но в комендатурах бетонных империй
привыкли работать без рассуждений.
Их воинству нету числа, —
даже время не в силах расставить их всех по местам.
Под ломанный ритм ошалевших тамтамов
уходят свои вниз по руслам оврагов.
Я помню ещё их счастливые лица,
но разве я мог предсказать…
Сжигая золотой храм, сжигая свой золотой храм,
По порванным венам, по выбитым стёклам, по одиноким холодным углам,
Уходим на волю
Уходим на волю
Когда я иду по нейтральной земле,
когда вроде всё ясно, но в каждом окне
Сотни призрачных глаз, наблюдая в прицел,
строят планы на завтра, и я б не хотел
Стать мишенью потустороннего тира
или сладкой добычей реального мира,
Унося свои ноги из вечного плена
к размытым границам весны…
Сжигая золотой храм, сжигая свой золотой храм,
По порванным венам, по выбитым стёклам, по непрерывным коротким гудкам,
Уходим на волю
Уходим на волю

Золотой храм (переклад)

Коли я йду по нейтральній землі,
коли начебто все ясно, але в кожному вікні
Сотні примарних очей, спостерігаючи в приціл,
будують плани на завтра, і я не хотів
Стати мішенню потойбічного тиру
або солодким видобутком реального світу,
Виносячи свої ноги з вічного полону
до розмитих кордонів весни…
Прокинься, палій, передчуття моря
кличе нас вперед через мінне поле
До інших берегів, де професіонали,
заткнувши свої роти, кинуться в аннали,
І та краса, що захована десь,
покаже обличчя, і розплачеться небо,
По тонкому льоду босоніж до світанку,
намагаючись хоч щось зрозуміти.
Спалюючи золотий храм, спалюючи свій золотий храм,
По порваним венам, по вибитим склам
По безперервним коротким гудкам
Йдемо на волю
Йдемо на волю
Гарні сни, сучасні погляди
на життя, і на смерть, і на тих, кому раді
У культурних кублах, що пропахли соломою,
із чучел друзів або колишніх знайомих…
А десь поблизу, за скляним парканом,
інша війна, там інші закони,
І вітер співає в унісон ті же ноти
під ніжну музику сфер.
Але в комендатурах бетонних імперій
звикли працювати без міркувань.
Їхньому воинству немає числа,—
навіть час не в силах розставити їх всіх по місцях.
Під ламаний ритм ошалених тамтамів
йдуть свої вниз по рулях ярів.
Я пам'ятаю ще їх щасливі особи,
але хіба я міг передбачити...
Спалюючи золотий храм, спалюючи свій золотий храм,
По ?
Йдемо на волю
Йдемо на волю
Коли я йду по нейтральній землі,
коли начебто все ясно, але в кожному вікні
Сотні примарних очей, спостерігаючи в приціл,
будують плани на завтра, і я не хотів
Стати мішенню потойбічного тиру
або солодким видобутком реального світу,
Виносячи свої ноги з вічного полону
до розмитих кордонів весни…
Спалюючи золотий храм, спалюючи свій золотий храм,
По порваним венам, по вибитим склам, по безперервним коротким гудкам,
Йдемо на волю
Йдемо на волю