| Послухай мене, я не права.
|
| Справа у мене, я не зумію.
|
| Жити без тебе — моя доля.
|
| Це лише ти, я не посмію
|
| Біль завдати мені, вічні сварки.
|
| Ти ж свідомо цього досягла!
|
| Твоя причина, що ми розлучаємося—
|
| Те, що я став ідіотом, кретином.
|
| Ми так часто поспішаємо своє життя вище до зірок.
|
| Подорослішавши розуміємо, що назад вже пізно.
|
| Ми, як малі діти, любимо те, що не треба.
|
| Нам не треба цукерки, нам наслідків не треба.
|
| Ти хотіла на море, океан і Мальдіви.
|
| Я хотів пошану, а не твоє спасибі.
|
| Час вчить бути мудрим, покладаючись на совість.
|
| Як би я не хотів, почуй мене, почуй мене, тобто.
|
| Приспів:
|
| Найулюбленіша, дівчинко моя.
|
| Ти, ніжна, гарна,— думав для мене.
|
| Ти знаєш, що мені потрібна ти була.
|
| Ти була найулюбленіша, дівчинко моя, ти.
|
| Далі дивлюся, в обох дивлюся.
|
| Мені добре, краще не стане.
|
| Я дорожу тій, з ким живу,
|
| Але пам'ять мою ніщо не зламає.
|
| Ти дзвониш йому, я не розумію
|
| Він тут причому, ти мені говорила:
|
| Це твій друг, але знали навколо,
|
| Що ж у тебе давно з ним, як було!
|
| Ми так часто поспішаємо своє життя вище до зірок.
|
| Подорослішавши розуміємо, що назад вже пізно.
|
| Ми, як малі діти, любимо те, що не треба.
|
| Нам не треба цукерки, нам наслідків не треба.
|
| Ти хотіла на море, океан і Мальдіви.
|
| Я хотів пошану, а не твоє спасибі.
|
| Час вчить бути мудрим, покладаючись на совість.
|
| Як би я не хотів, почуй мене, почуй мене, тобто.
|
| Приспів:
|
| Найулюбленіша, дівчинко моя.
|
| Ти, ніжна, гарна,— думав для мене.
|
| Ти знаєш, що мені потрібна ти була.
|
| Ти була найулюбленіша, дівчинко моя, ти. |