| Я занадто довго тримав язик на замку
|
| Прошу клаптиків тут, внизу
|
| І хоча я знаю, що це може потріскати деякі пір’я
|
| Я просто не можу більше тримати язик
|
| Бо я впевнений, що слабкі й бідні
|
| Є що сказати, але вони не можуть заплатити, тому ніхто не слухає
|
| І людина з пекельним планом
|
| Не вміє нічого робити руками, поки застряг у спині й миє посуд
|
| Здається невірним, що деякі працюють до того дня, коли вони помруть
|
| А деяким не доводиться працювати жодного дня у своєму житті
|
| Ніхто не скаже мені чому
|
| За роботу мені платять вдвічі менше
|
| Вдвічі важче, ніж усі ці придурки-япі
|
| Просто тому, що я не ношу костюма та краватки
|
| Я з глузду бажати, щоб я був
|
| Без грошей, щоб я міг відпочити
|
| Усі ці проблеми з грошима викликають у мене стрес
|
| Завжди хочеться більше і мати менше
|
| Усі ці турботи забирають моє життя
|
| Минає ще один день
|
| Мінімальна заробітна плата
|
| Застряг у цій клітці
|
| Однією ногою в могилі
|
| Я вважаю таким було б краще
|
| Це ми всі були лише безгрошівнішими
|
| Кажуть, що ти без грошей, ти зламаний
|
| Але для мене це жарт
|
| Тому що найбагатші, розумово, духовно, є найнездоровішими
|
| Їхні цільові фонди не врятують їх, коли прийде вирок
|
| Ми просто будемо спостерігати, як вони бігають
|
| Тому що наближається припливна хвиля, і вона прорветься
|
| І заберіть усю невігластво, залиште лише правду
|
| Тому що будь-яка система неминуче зазнає невдачі, що дозволяє зрадницькому взяти верх
|
| Саджає невинних у в’язницю, дивиться, як вони горять на вогнищі
|
| Але я і я знаємо, що настане день
|
| Коли подує вітер і забере це все
|
| І з часом все буде добре
|
| Якщо ми просто знайдемо способ залишитися
|
| Без грошей, щоб я міг відпочити
|
| Усі ці проблеми з грошима викликають у мене стрес
|
| Завжди хочеться більше і мати менше
|
| Усі ці турботи забирають моє життя
|
| Минає ще один день
|
| Мінімальна заробітна плата
|
| Застряг у цій клітці
|
| Однією ногою в могилі
|
| Я вважаю таким було б краще
|
| Це ми всі були лише безгрошівнішими
|
| Те, що ми тримаємо в наших серцях
|
| Завжди буде, ніколи не розлучиться
|
| І те, що ми тримаємо в руках
|
| Швидко перетвориться на дим і пісок
|
| Тож відпусти, відпусти, відпусти, відпусти
|
| Бо дощ піде і змиє
|
| І сонце світить інший день, інше життя, інший шлях
|
| Ще один шанс побігати та пограти
|
| І всі ці речі, які тобі дорогі
|
| Вони всі просто зникнуть
|
| Тож відпустіть, відпустіть
|
| Тому що ми тримаємо в руках
|
| Швидко перетвориться на дим і пісок
|
| Тож відпустіть його, нехай зникне, нехай ковзає й вислизає
|
| І нехай ваша душа перебуває у спокою
|
| Багатий любов’ю, багатий правдою і по-справжньому благословенний
|
| Справді без копійки |