Переклад тексту пісні Brandenburgisches Konzert Nr 1 in F Major, BWV1046: II. - Philharmonia Slavonica, Karel Brazda, Johann Sebastian Bach

Brandenburgisches Konzert Nr 1 in F Major, BWV1046: II. (оригінал)

РУСЬ БЕСПРИЮТНАЯ
Товарищи, сегодня в горе я,
Проснулась боль
В угасшем скандалисте!
Мне вспомнилась
Печальная история —
История об Оливере Твисте.
Мы все по-разному
Судьбой своей оплаканы.
Кто крепость знал,
Кому Сибирь знакома.
Знать, потому теперь
Попы и дьяконы
О здравьи молятся
Всех членов Совнаркома.
И потому крестьянин
С водки штофа,
Рассказывая сродникам своим,
Глядит на Маркса,
Как на Саваофа,
Пуская Ленину
В глаза табачный дым.
Ирония судьбы!
Мы все остро́щены.
Над старым твердо
Вставлен крепкий кол.
Но все ж у нас
Монашеские общины
С «аминем» ставят
Каждый протокол.
И говорят,
Забыв о днях опасных:
«Уж как мы их…
Не в пух, а прямо в прах…
Пятнадцать штук я сам
Зарезал красных,
Да столько ж каждый,
Всякий наш монах».
Россия-мать!
Прости меня,
Прости!
Но эту дикость, подлую и злую,
Я на своем недлительном пути
Не приголублю
И не поцелую.
У них жилища есть,
У них есть хлеб,
Они с молитвами
И благостны и сыты.
Но есть на этой
Горестной земле,
Что всеми добрыми
И злыми позабыты.
Мальчишки лет семи-восьми
Снуют средь штатов без призора,
Бестелыми корявыми костьми
Они нам знак
Тяжелого укора.
Товарищи, сегодня в горе я,
Проснулась боль в угасшем скандалисте.
Мне вспомнилась
Печальная история —
История об Оливере Твисте.
Я тоже рос
Несчастный и худой,
Средь жидких,
Тягостных рассветов.
Но если б встали все
Мальчишки чередой,
То были б тысячи
Прекраснейших поэтов.
В них Пушкин,
Лермонтов,
Кольцов,
И наш Некрасов в них,
В них я,
В них даже Троцкий,
Ленин и Бухарин.
Не потому ль мой грустью
Веет стих,
Глядя на их Невымытые хари.
Я знаю будущее…
Это их…
Их календарь…
И вся земная слава.
Не потому ль Мой горький, буйный стих
Для всех других —
Как смертная отрава.
Я только им пою,
Ночующим в котлах,
Пою для них,
Кто спит порой в сортире.
О, пусть они
Хотя б прочтут в стихах,
Что есть за них
Обиженные в мире.

Brandenburgisches Konzert Nr 1 in F Major, BWV1046: II. (переклад)

РУСЬ БЕЗПРИЄМНА
Товариші, сьогодні в горі я,
Прокинувся біль
У згаслому скандалісту!
Мені згадалося
Сумна історія -
Історія про Олівера Твіста.
Ми все по-різному
Долею своєї оплаки.
Хто фортецю знав,
Кому Сибір знайомий.
Знати, тому тепер
Попи та диякони
Про здоров'я моляться
Усіх членів Раднаркому.
І потому селянин
З горілки штофу,
Розповідаючи своїм родичам,
Дивиться на Маркса,
Як на Саваофа,
Пуська Леніну
В очі тютюновий дим.
Іронія долі!
Ми всі загострені.
Над старим твердо
Вставлений міцний кільк.
Але все ж у нас
Чернечі громади
З «амінем» ставлять
Кожен протокол.
І говорять,
Забувши про дні небезпечні:
«Вже як ми їх…
Не в пух, а прямо в прах…
П'ятнадцять штук я сам
Зарізав червоних,
Так стільки кожен,
Кожен наш чернець».
Росія-мати!
Прости мене,
Пробач!
Але цю дикість, підлу і злу,
Я на своєму нетривалому шляху
Не приголублю
І не поцілую.
У них житла є,
У них є хліб,
Вони з молитвами
І блаженні та ситі.
Але є на цій
Сумній землі,
Що всіма добрими
І злими забуті.
Хлопчики років семи-восьми
Снують серед штатів без примари,
Безтілими кострубатими кістками
Вони нам знак
Тяжкого докору.
Товариші, сьогодні в горі я,
Прокинувся біль у згаслому скандалісті.
Мені згадалося
Сумна історія -
Історія про Олівера Твіста.
Я теж ріс
Нещасний і худий,
Серед рідких,
Тяжких світанків.
Але якщо б встали всі
Хлопчаки чередою,
То були б тисячі
Найпрекрасніших поетів.
В них Пушкін,
Лермонтов,
Кільцов,
І наш Некрасов у ніх,
В них я,
У них навіть Троцький,
Ленін і Бухарін.
Не потому ль мого смутку
Віє вірш,
Дивлячись на них Немиті харі.
Я знаю майбутнє…
Це їх…
Їхній календар…
І вся земна слава.
Не потому ль Мій гіркий, буйний вірш
Для всіх інших —
Як смертна отрута.
Я тільки їм співаю,
Ночуючим у котлах,
Співаю для них,
Хтось спить часом у сортирі.
О, хай вони
Хоча б прочитають у стихах,
Що є за них
Ображені в світі.