Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Brandenburgisches Konzert Nr 1 in F Major, BWV1046: II., виконавця - Philharmonia Slavonica. Пісня з альбому Classical Bach 5, у жанрі Мировая классика
Дата випуску: 01.03.2018
Лейбл звукозапису: Play Audio
Мова пісні: Російська мова
Brandenburgisches Konzert Nr 1 in F Major, BWV1046: II.(оригінал) |
РУСЬ БЕСПРИЮТНАЯ |
Товарищи, сегодня в горе я, |
Проснулась боль |
В угасшем скандалисте! |
Мне вспомнилась |
Печальная история — |
История об Оливере Твисте. |
Мы все по-разному |
Судьбой своей оплаканы. |
Кто крепость знал, |
Кому Сибирь знакома. |
Знать, потому теперь |
Попы и дьяконы |
О здравьи молятся |
Всех членов Совнаркома. |
И потому крестьянин |
С водки штофа, |
Рассказывая сродникам своим, |
Глядит на Маркса, |
Как на Саваофа, |
Пуская Ленину |
В глаза табачный дым. |
Ирония судьбы! |
Мы все остро́щены. |
Над старым твердо |
Вставлен крепкий кол. |
Но все ж у нас |
Монашеские общины |
С «аминем» ставят |
Каждый протокол. |
И говорят, |
Забыв о днях опасных: |
«Уж как мы их… |
Не в пух, а прямо в прах… |
Пятнадцать штук я сам |
Зарезал красных, |
Да столько ж каждый, |
Всякий наш монах». |
Россия-мать! |
Прости меня, |
Прости! |
Но эту дикость, подлую и злую, |
Я на своем недлительном пути |
Не приголублю |
И не поцелую. |
У них жилища есть, |
У них есть хлеб, |
Они с молитвами |
И благостны и сыты. |
Но есть на этой |
Горестной земле, |
Что всеми добрыми |
И злыми позабыты. |
Мальчишки лет семи-восьми |
Снуют средь штатов без призора, |
Бестелыми корявыми костьми |
Они нам знак |
Тяжелого укора. |
Товарищи, сегодня в горе я, |
Проснулась боль в угасшем скандалисте. |
Мне вспомнилась |
Печальная история — |
История об Оливере Твисте. |
Я тоже рос |
Несчастный и худой, |
Средь жидких, |
Тягостных рассветов. |
Но если б встали все |
Мальчишки чередой, |
То были б тысячи |
Прекраснейших поэтов. |
В них Пушкин, |
Лермонтов, |
Кольцов, |
И наш Некрасов в них, |
В них я, |
В них даже Троцкий, |
Ленин и Бухарин. |
Не потому ль мой грустью |
Веет стих, |
Глядя на их Невымытые хари. |
Я знаю будущее… |
Это их… |
Их календарь… |
И вся земная слава. |
Не потому ль Мой горький, буйный стих |
Для всех других — |
Как смертная отрава. |
Я только им пою, |
Ночующим в котлах, |
Пою для них, |
Кто спит порой в сортире. |
О, пусть они |
Хотя б прочтут в стихах, |
Что есть за них |
Обиженные в мире. |
(переклад) |
РУСЬ БЕЗПРИЄМНА |
Товариші, сьогодні в горі я, |
Прокинувся біль |
У згаслому скандалісту! |
Мені згадалося |
Сумна історія - |
Історія про Олівера Твіста. |
Ми все по-різному |
Долею своєї оплаки. |
Хто фортецю знав, |
Кому Сибір знайомий. |
Знати, тому тепер |
Попи та диякони |
Про здоров'я моляться |
Усіх членів Раднаркому. |
І потому селянин |
З горілки штофу, |
Розповідаючи своїм родичам, |
Дивиться на Маркса, |
Як на Саваофа, |
Пуська Леніну |
В очі тютюновий дим. |
Іронія долі! |
Ми всі загострені. |
Над старим твердо |
Вставлений міцний кільк. |
Але все ж у нас |
Чернечі громади |
З «амінем» ставлять |
Кожен протокол. |
І говорять, |
Забувши про дні небезпечні: |
«Вже як ми їх… |
Не в пух, а прямо в прах… |
П'ятнадцять штук я сам |
Зарізав червоних, |
Так стільки кожен, |
Кожен наш чернець». |
Росія-мати! |
Прости мене, |
Пробач! |
Але цю дикість, підлу і злу, |
Я на своєму нетривалому шляху |
Не приголублю |
І не поцілую. |
У них житла є, |
У них є хліб, |
Вони з молитвами |
І блаженні та ситі. |
Але є на цій |
Сумній землі, |
Що всіма добрими |
І злими забуті. |
Хлопчики років семи-восьми |
Снують серед штатів без примари, |
Безтілими кострубатими кістками |
Вони нам знак |
Тяжкого докору. |
Товариші, сьогодні в горі я, |
Прокинувся біль у згаслому скандалісті. |
Мені згадалося |
Сумна історія - |
Історія про Олівера Твіста. |
Я теж ріс |
Нещасний і худий, |
Серед рідких, |
Тяжких світанків. |
Але якщо б встали всі |
Хлопчаки чередою, |
То були б тисячі |
Найпрекрасніших поетів. |
В них Пушкін, |
Лермонтов, |
Кільцов, |
І наш Некрасов у ніх, |
В них я, |
У них навіть Троцький, |
Ленін і Бухарін. |
Не потому ль мого смутку |
Віє вірш, |
Дивлячись на них Немиті харі. |
Я знаю майбутнє… |
Це їх… |
Їхній календар… |
І вся земна слава. |
Не потому ль Мій гіркий, буйний вірш |
Для всіх інших — |
Як смертна отрута. |
Я тільки їм співаю, |
Ночуючим у котлах, |
Співаю для них, |
Хтось спить часом у сортирі. |
О, хай вони |
Хоча б прочитають у стихах, |
Що є за них |
Ображені в світі. |