| Все в моєму житті
|
| Наче на серці сліди стрілянини.
|
| Усі мої бурі та постоти —
|
| Це все ти, ти!
|
| Я не можу сказати тобі всього,
|
| Ніби набравши в легкі піски.
|
| І тебе вже точно пора —
|
| Ну все бувай…
|
| Приспів:
|
| розставання, ми знову на відстані,
|
| Плуталися точно наші шляхи.
|
| І всі твої обіцянки стали просто спогадом,
|
| І мене тут немає, пробач…
|
| розставання, ми знову на відстані,
|
| Плуталися точно наші шляхи.
|
| І всі твої обіцянки стали просто спогадом,
|
| І мене тут немає, пробач…
|
| І на моїй годині хвилинна стрілка
|
| Не дасть сказати про те, що наболіло.
|
| І випущені мною в тебе стріли —
|
| Вбивають останні рештки віри.
|
| Мені не зупинитися не згорнути,
|
| І точно не забути твої очі.
|
| Але мені вже знову бігти час —
|
| Ну все бувай…
|
| Приспів:
|
| розставання, ми знову на відстані,
|
| Плуталися точно наші шляхи.
|
| І всі твої обіцянки стали просто спогадом,
|
| І мене тут немає, пробач…
|
| розставання, ми знову на відстані,
|
| Плуталися точно наші шляхи.
|
| І всі твої обіцянки стали просто спогадом,
|
| І мене тут немає, пробач…
|
| Ноти падали дощем, розбиваючись дзвінко.
|
| А аркуш паперу — білий, як цукор і тонкий.
|
| Чорнильних рік потоки складалися в рядки,
|
| Скрипковий ключ в початку і в кінці кінця.
|
| Ми самі написали для себе таку пісню.
|
| Спочатку розуміючи — не бути нам разом.
|
| Через призму років, озираючись у далечінь.
|
| Я тихо прошепчу: Пробач, мені шкода…
|
| Приспів:
|
| розставання, ми знову на відстані,
|
| Плуталися точно наші шляхи.
|
| І всі твої обіцянки стали просто спогадом,
|
| І мене тут немає, пробач…
|
| розставання, ми знову на відстані,
|
| Плуталися точно наші шляхи.
|
| І всі твої обіцянки стали просто спогадом,
|
| І мене тут немає, пробач… |