| Колись у мене був тато, який гуляв і розмовляв зі мною
|
| Але тепер він передумав і відмовив мені
|
| І якби у нього була причина, яку він міг би мені пояснити
|
| Я б покинув це місто
|
| Бо тату, те, що ти чув, неправда
|
| І ти не можеш залишити свою маму блакитною
|
| Я буду мати вас, і я не залишу вас одного
|
| Чому ти повинен залишити мене в цім широкому світі бродити?
|
| Ви знаєте, що у вас є ще одна солоденька, щоб заспокоїти вашу брову
|
| Але ти не можеш покинути свою милу маму
|
| Я дивлюся на тебе, і я хочу, щоб ти був власним
|
| Ти знайшов іншу солодкість, ти прогнав мене зі своїх дверей
|
| Але ми читаємо те, що говорить хороша книга: «Ти пожнеш те, що посієш»
|
| Тепер ти називала мене мамою, цукор
|
| Але так само впевнено, як і трава росте навколо пня
|
| Я буду мати вас, і я не залишу вас одного
|
| Я сказав, що я буду мати тебе, і я не залишу тебе одного
|
| Чому ти повинен залишити мене в цім широкому світі бродити?
|
| Ви знаєте, що у вас є ще одна солоденька, щоб заспокоїти вашу брову
|
| Але ти не можеш покинути свою милу маму
|
| Я дивлюся на тебе і хочу, щоб ти був власним
|
| Ти знайшов іншу жінку, вигнав мене зі своїх дверей
|
| Але ми читаємо те, що говорить хороша книга: «Ти пожнеш те, що посієш»
|
| Тепер ти називала мене мамою, а цукор-кусок
|
| Але так само впевнено, як і трава росте навколо пня
|
| Я буду мати вас, і я не маю наміру лишати вас одного |