Переклад тексту пісні Jean de la Providence de Dieu - Juliette Gréco

Jean de la Providence de Dieu (оригінал)

C'était en l’an dix-neuf cent deux
Quand Jean d' la Providence de Dieu
Ouvrit la porte sans carte blanche
Son front était cuit et recuit
Par le soleil et les soucis
Son sac était lourd sur sa hanche
Mais la mer du Nord s’engouffra
Dans l' bar où tenions nos états:
Y avait Machin, Chose et Langlois
Y avait Frances, et c'était moi !
Nous étions tous les cinq à l’aise
Dans le vieux bar de l’Irlandaise !
En ce temps-là, y avait Langlois
Machin et Chose, l’Irlande et moi
Le vent qui soufflait de la mer
Nous a pris dans ses bras de fer
Pour en emporter deux en douce
Il ne resta dans l' cabaret
Après qu’ils se furent taillés
Car ils avaient l' diable à leurs trousses
Que Langlois, moi et ce curieux
Jean de la Providence de Dieu !
Y avait donc Jean, et Cætera
Langlois, et la môme qu'était moi
Langlois, très fauché, mit les voiles
Pour retrouver sa bonne étoile
Alors nous ne fûmes plus que deux
Moi et la Providence de Dieu !
On m' nomme aussi «Saint-Jean bouche d’or»
Me dit ce grand matelot du Nord
Et quand je chante ma complainte
Au petit jour, passé minuit
Ici ou là, comme un défi
Toutes les garces se croient des saintes !
Puis il disparut en chantant
Autant en emporte le vent…
Y avait Machin, Chose et Langlois
Maintenant, il n’y avait plus que moi !
J'étais seule devant les bouteilles
Elles m’offraient d’autres merveilles !
En souvenir de Jean, j’en bus deux
Et tout l' reste à la grâce de Dieu !
Que sont devenus mes copains?
À dire vrai, je n’en sais plus rien
L’Irlandaise a fermé boutique
Machin et Chose ont disparu
Dans le décor des inconnus
C’est la faute au vent hystérique:
Il fit entrer ce Jean de Dieu
Sa Providence et ses bons vœux !
Ah, les bistrots des ports de mer !
Lorsque le vent pleure en hiver
Et vous prend pour toute la vie
Avec ses orgues de Barbarie !
C'était en l’an dix-neuf cent deux
Au Rendez-vous des amoureux

Jean de la Providence de Dieu (переклад)

Це було в тисяча дев'ятсот другому році
Коли Іоанн Промислу Божого
Відчинив двері без білої картки
Його чоло був випечений і відпалений
Сонцем і турботами
Її сумка була важкою на стегні
Але Північне море поглинуло
У барі, де ми проводили свої заяви:
Були Машин, Чоуз і Ланглуа
Була Френсіс, і це був я!
Нам всім п’ятеро було спокійно
У старому ірландському барі!
У той час був Ланглуа
Річ і річ, Ірландія і я
Вітер, що подув з моря
взяв нас у його армрестлінг
Щоб забрати двох
Він залишився тільки в кабаре
Після того, як вони обрізалися
Тому що за ними був диявол
Той Ланглуа, я і цей цікавий
Івана Промислу Божого!
Так були Жан і Каетера
Ланглуа і той хлопець, яким був я
Ланглуа, дуже зламаний, відплив
Щоб знайти свою щасливу зірку
Тож нас було лише двоє
Я і Промисел Божий!
Вони також називають мене «Золотий рот Сен-Жан»
Сказав мені той великий моряк з Півночі
І коли я співаю свій плач
На світанку, за півночі
Тут чи там, як виклик
Усі суки вважають себе святими!
Потім він зник, співаючи
Віднесені вітром…
Були Машин, Чоуз і Ланглуа
Тепер це був тільки я!
Я був сам перед пляшками
Вони запропонували мені інші дива!
На згадку про Джона я випив дві
А все інше з ласки Божої!
Що сталося з моїми друзями?
Чесно кажучи, я вже не знаю
Ірландка закрила магазин
Річ і річ зникли
У декораціях незнайомців
Звинувачують у цьому істеричний вітер:
Він привів цього Івана Божого
Його Провидіння і добрі побажання!
Ах, бістро морського порту!
Коли взимку плаче вітер
І бере тебе на все життя
Зі своїми бочковими органами!
Це було в тисяча дев'ятсот другому році
На Рандеву закоханих