Переклад тексту пісні Heroes Never Die - Mostly Autumn

Heroes Never Die (оригінал)

The ways, the ins and outs of heaven still elude us to the and
The tears, the sun the rain, I feel them on my face against my skin
We loved you then, we love you still
And don’t you know, don’t you know that heroes never die
They sail forever
Slow the rain falls, the memories blowing through
I stand with arms outstretched to catch the warmth of you
Eyes to the heavens, screaming at the skyes
Trying to send you messages, still choking on goodbyes
And I wonder why
Gold November, yellow, brown and green
I try to picture you still somewhere in between
Cold the night falls, shadows drawing in
The glimpse I had of you is torn into the wind
And I wonder why, tracing paths, we search the stormy sky
The ways, the ins and outs of heaven still elude us to the end
The tears, the sun the rain, I feel them on my face against my skin
We loved you then, we love you still
And don’t you know, don’t you know that heroes never die
They sail forever
Close my eyes now, and focus on the light
You are more beautiful and never out of sight
And tears that fall are blood from the heart, from the moment we part
May I offer those tears for the love of the years
For the love
The ways, the ins and outs of heaven still elude us to the end
The tears, the sun the rain, I feel them on my face and on my skin
We loved you then, we love you still and don’t you know, don’t you know
The ways, the ins and outs of heaven still elude us to the end
If he’s the sun the rain, I feel him on my face against my skin
And when I open up that door and think of where we we used to roam
And laugh and smile and drink with friends, with all the love you know we have
Don’t you konw, that heroes never die, they sail forever

Heroes Never Die (переклад)

Шляхи, тонкощі небес досі вислизають від нас до і
Сльози, сонце, дощ, я відчуваю їх на своєму обличчі до своєї шкіри
Ми любили вас тоді, ми любимо вас досі
І хіба ви не знаєте, хіба ви не знаєте, що герої ніколи не вмирають
Вони пливуть вічно
Повільно падає дощ, спогади пролітають
Я стою, витягнувши руки, щоб зловити твоє тепло
Очі в небо, кричать у небо
Намагаюся надіслати вам повідомлення, але все ще задихаюся від прощання
І мені цікаво, чому
Золотий листопад, жовтий, коричневий і зелений
Я намагаюся уявити, що ви все ще десь посередині
Настає холодна ніч, наближаються тіні
Те, що я бачив на тебе, розривається на вітер
І мені цікаво, чому, простежуючи шляхи, ми шукаємо грозове небо
Шляхи, тонкощі небес досі вислизають від нас до кінця
Сльози, сонце, дощ, я відчуваю їх на своєму обличчі до своєї шкіри
Ми любили вас тоді, ми любимо вас досі
І хіба ви не знаєте, хіба ви не знаєте, що герої ніколи не вмирають
Вони пливуть вічно
Закрийте очі й зосереджуся на світлі
Ти красивіший і ніколи не зникаєш із поля зору
А сльози, що падають, це кров із серця, з моменту, коли ми розлучаємося
Дозвольте я запропонувати ці сльози за любов років
За любов
Шляхи, тонкощі небес досі вислизають від нас до кінця
Сльози, сонце, дощ, я відчуваю їх на обличчі й на шкірі
Ми любили вас тоді, ми любимо вас досі, і хіба ви не знаєте, хіба ви не знаєте
Шляхи, тонкощі небес досі вислизають від нас до кінця
Якщо він сонце, дощ, я відчуваю його на своєму обличчі до своєї шкірі
І коли я відчиняю ці двері й думаю де ми ми колись бродили
І сміятися, і посміхатися, і пити з друзями, з усією любов’ю, яку ми знаємо
Хіба ви не знаєте, що герої ніколи не вмирають, вони пливуть вічно