| Чи посміхаються вони, коли приймають їх тканини смерті?
|
| Чи вітають вони нашу апатію?
|
| Невже ми годуємо їх насильство, запозичуючи свій голос
|
| На згодну тиранію?
|
| Кожен крок звідси — крок занадто далекий, але його достатньо, щоб проігнорувати
|
| Чи ми вже уклали мир із лютими силами війни?
|
| Експортувати, розширювати, прискорювати, екстеріорізувати колапс
|
| Ми визнаємо, що вони вбивають далеких невинних у нашому місці
|
| Тут немає нічого, за що не оплачено кров’ю
|
| Ми осліплені чи соромимося зіткнутися з повною ганьбою?
|
| Ми серце, що б’ється, в тілі монстра
|
| Ми — інерція в центрі заплутаного ока бурі
|
| Ми сліпа пляма в стилі знищення
|
| Поки ми будемо мовчати ні для кого, не буде спокій
|
| Немає місця, де нам не дано уникнути від пальців корупції
|
| Хаос не викликаний підривною роботою
|
| Це сила згори
|
| Терор — це не шлях бунту
|
| Це функція домінування
|
| Домінування
|
| Терор — захід підтримання
|
| Чому ми не бачимо, що ця система забруднюється зсередини?
|
| Це ще порожнє, шахрайство старіє
|
| Це земля, де купується мир і продається війна
|
| Заручник
|
| Заручник імперії
|
| Ми віримо, що живі
|
| Але ми заручники ходячих мерців
|
| Ми серце, що б’ється, в тілі монстра
|
| Безнадійність продається як привілей багатих
|
| Наш цинізм — наш хліб насущний
|
| Ми віримо, що живі
|
| Але ми заручники ходячих мерців
|
| Життя купується, а смерть продається
|
| Ми серце, що б’ється, в тілі монстра
|
| Ми — інерція в центрі заплутаного ока бурі
|
| Кожен крок звідси — це крок занадто далеко
|
| Ми вже помирилися
|
| З силами війни?
|
| Заручник
|
| Заручник імперії
|
| Ми віримо, що живі
|
| Але ми причетні до ходячих мерців
|
| Цинізм — наш щоденний хліб |